Купка колишніх закарпатських прокурорів, які через одіозність, корумпованість або непрофесійність не пройшли атестацію у оновлену прокуратуру, впровадили на Закарпатті нехитру схему поновлення на посадах, плюючи на думку тієї ж комісії та на мораль загалом. Історія кожного героя цієї публікації дає чітку відповідь на питання: хто винен у перешкоджанні реалізації стратегічно важливої для розвитку держави реформи органів прокуратури та які причини очевидно неминучого провалу цієї реформи?

19 вересня 2019 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким розпочато реформу органів прокуратури, в ході якої передбачено проведення атестації всіх прокурорів з метою надання оцінки їх відповідності критеріям професійної компетентності, етики та доброчесності прокурорів. Для проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора створено відповідні кадрові комісії в Офісі Генерального прокурора. Неуспішне проходження прокурорами атестації на законодавчому рівні визначено підставою для їх звільнення з займаних посад. Чимало прокурорів прокуратури Закарпатської області не змогли пройти тестування через свою не доброчесність. Але вони не визнали такі рішення конкурсної комісії та звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду.Так на даний момент на розгляді в Закарпатському окружному адміністративному суді преребувають справи за позовами звільнених та таких, що не пройшли атестації прокурорів:1) за позовом Новікова Андрія Аркадійовича справа № 260/2724/20;2) за позовом Деяка Івана Миколайовича справа №260/3051/20;3) за позовом Соколова Андрія Володимировича справа №260/2635/20;4) за позовом Бокшан Нелі Петрівна справа № 260/1934/20;5) за позовом Яреми Віталія Петровича справа №260/2328/20;6) за позовом Романець Юрія Михайловича справа № 260/2201/20;7) за позовом Дочинця Віктора Івановича справа №260/2568/20; за позовом Кавки Юрія Івановича справа № 260/2840/20;9) за позовом Костак Василя Васильовича справа № 260/1917/20;10) за позовом Дербак Юрій Юрійович справа № 260/2586/20;11) за позовом Корнаш Олексія Іванович справа № 260/1902/20;12) за позовом Гангур Людмила Миколаївна справа №260/3009/20;13) за позовом Данча Михайло Михайлович справа № 260/2845/20;14) за позовом Черничко Валерія Валерійовича справа № 260/2643/20; 15) інші справи з рішеннями в яких можливо ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/ Однак, якими б не були прагнення нормотворців в напрямку побудови правової держави, суспільні очікування та принципова позиція керівництва прокуратури в забезпеченні реалізації законодавчих норм при формуванні органів прокуратури, судячи з усього у суддів Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханової Зої Борисівни та Микуляка Павла Павловича є своє, відмінне бачення критеріїв прокурорської доброчесності, етики та моралі, як і, очевидно, своє власне бачення та розуміння здійснення правосуддя. ІСТОРІЯ ПЕРШОГО З ДЕСЯТИ ЗВІЛЬНЕНИХ ПРОКУРОРІВ….Цілком суспільно очікуваним стало те, що за результатами неуспішного проходження атестації в серпні 2020 року з органів прокуратури було звільнено «несамовитого борця з корупцією», фігуранта чисельних скандальних публікацій, прокурора Бітляна Івана Сергійовича – заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області. https://zakarpattya.net.ua/…/106504622_3108122559255586… Яскравою ілюстрацією «невтомної праці» даного персонажа стали чисельні публікації, серед яких: «Три «мушкетера» корупційного «блоку» Закарпатської прокуратури» https://pero.org.ua/…/try-mushketera-koruptsijnogo…/ , «Хто що має і за що відповідає у обласній прокуратурі Закарпаття?» Нажиті непосильним трудом сумнівно набуті прокурором статки та його «здобутки» також не залишились без уваги громадськості https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=151368419850701&id=102300811424129&__tn__=-R . В цілому боротьбу з проявами корупції в Закарпатській області за період роботи даного прокурора фактично можна порівняти хіба що зі спортивною риболовлею – «зловили, сфотографували, відпустили».Однак, Іван Бітлян вочевидь вигідного для нього місця в органах прокуратури вирішив не залишати та оскаржив до Закарпатського окружного адміністративного суду рішення Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 р. про неуспішне проходження атестації, а також наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області І. Дем`янчука №351к від 18.08.2020 року про звільнення Бітляна І. з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області. Хід розгляду даної справи одразу був взяти на контроль громадськості в публікаціях «У понеділок суд в Ужгороді розгляне справу щодо поновлення на посаді непереатестованого прокурора Бітляна – бо “годувальник”» https://zakarpattya.net.ua/…/206682-U-ponedilok-sud-v… «Прокурор перевертень повертається?» https://pero.org.ua/rozsliduvannia/45275/ Процес та результати судового розгляду даної справи стали явно приголомшливими, відверто суперечливими та не зрозумілими. ЯК СУДИ ПОШКОДУВАЛИ ПРОКУРОРА, ПРОПИСАНОГО У ГУРТОЖИТКУТак, зміст рішення судді Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханової З.Б. від 25 листопада 2020 року у справі № 260/2585/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/93158458 за позовом звільненого з органів прокуратури через неуспішне проходження атестації колишнього прокурора І. Бітляна дає підстави дійти висновку про те, що нормам прокурорської етики, моралі та доброчесності в повній мірі відповідає заволодіння в період перебування на посаді прокурора за відсутності правових підстав приміщенням гуртожитку навчального закладу, повідомлення недостовірного місця проживання в офіційних документах, явна невідповідність доходів даного прокурора накопиченим статкам. Зміст рішення також наштовхує на висновок, що матеріали чисельних публікацій, предметом яких є викриття недоліків в роботі даного прокурора та скарг на його дії не повинні були враховуватись під час проведення атестації відповідною кадровою комісією при проведенні його атестації. Натомість зі змісту судового рішення чітко простежується однобоке ставлення судді, яке цілковито спрямоване на виправдання походження прокурорських статків, які явно не відповідають доходам даного прокурора, що ґрунтується на підставі суперечливих висновків. Очевидним стає те, що обставини, що свідчать про порушення прокурорської етики, моралі та доброчеснсті викладені, в рішенні кадрової комісії та враховані нею скарги громадян судом фактично проігноровано та належним чином не досліджувались. Так, згідно змісту рішення суду в ході проведення атестації даного персонажа Шостою кадровою комісією було виявлені обставин про наступне:Бітлян І., витрачаючи великі суми коштів на будівництво власного будинку, загальною площею майже 200 кв. м., на лікування та проведення пологів дружини за кордоном, численні закордонні подорожі автомобілем, зокрема у 2017 році, та витрати на систематичну заправку паливом двох постійно використаних у сім’ї автомобілів, та водночас, маючи цілком середній рівень щорічного офіційного доходу сім’ї, який здебільшого складається із заробітку прокурора, який без вирахування податків не перевищує 500 тис. грн. на рік, зміг за рахунок непідтверджених інших джерел доходів накопичити великі суми коштів у загальному розмірі 470 547 тис. грн. Крім того, дохід дружини незначний та за 2018-2019 роки складав 10,3 тис. грн.З пояснень самого Бітляна І. відомо, що усі наявні у нього накопичення коштів є його власними заощадженнями, що вочевидь не відповідає рівню отриманої заробітної плати, яка становить 22-23 тис. грн. на місяць і не може вважатися високою та достатньою для здійснення таких заощаджень і витрат. Зазначений самим БІтляном І.С. під час співбесіди річний розмір заробітної плати 600 тис. грн. не відповідає дійсності та є значно завищеним, що свідчить про його нещирість. (Примітка: в даному випадку очевидно йде мова про суми заробітку без вирахування утриманих податків).Крім того, понад 12 років Бітлян І.С. продовжував з невідомих і сумнівних правових підстав мати реєстрацію та право проживання у гуртожитку навчального закладу (ПТУ № 5 в м. Ужгород), при цьому маючи офіційне власне житло. Будь-які легалізовані правові відносини із вказаним навчальним закладом у Бітляна І. відсутні вже багато років, а тому законні підстави мати право на одноособове використання житлової площі гуртожитку 35 кв. м., що розрахована на 3-4 студентів, у нього відсутні. (примітка: очевидно, що після виявлення даної обставини в поданій декларації під час звільнення прокурор змінив відомості про назву начального закладу)Із аналогічних питань також надійшли скарги громадян, що були враховані кадровою комісією.Комісія, вивчивши матеріали атестації та оцінивши сукупність вищезазначених обставин, у тому числі наведених у зверненнях громадян, повідомленнях засобів масової інформації, які Бітлян І., перебуваючи на посаді прокурора, -не намагався спростовувати, та частково підтвердив під час співбесіди, дійшла висновку, що є об`єктивні підстави вважати окремі дії та поведінку прокурора Бітляна І. такими, що порушують вимоги та обмеження, передбачені антикорупційним та іншим законодавством, що регламентує засади професійної етики і поведінки прокурора. Крім того, вказаними діями прокурора створюються численні додаткові корупційні ризики у службовій діяльності, підривається авторитет, незалежність та викликається недовіра у суспільства до професії прокурора, спосіб життя, статки якого не відповідають його доходам і доходам родини, що в цілому викликає об’єктивний сумнів у його доброчесності. З огляду на викладене, комісією взято до уваги, що поведінка та ряд дій прокурора Бітляна І.С. не відповідають: вимогам ст. ст. 4-7, 16, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; наданій ним Присязі прокурора, передбаченої ст.36 Закону України «Про прокуратуру», а саме – «з гідністю нести високе звання прокурора».За результатами співбесіди Шостою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення від 01.07.2020 № 2 про неуспішне проходження Бітляном І.С. атестації. Безперечно, дане рішення Шостої кадрової комісії є таким, що відповідає меті та завданням реформи органів прокуратури та є я суспільно очікуваним.РІШЕННЯ СУДУ «СЛАБЕ ЯК МУКАЧІВСЬКЕ ПИВО»Проте, суддя Плеханова З.Б. в своєму рішенні від 25 листопада 2020 року у справі № 260/2585/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/93158458 дійшла до протилежного висновку про те, що очікуванням суспільства не відповідає рішення Шостої кадрової комісії про неспішене проходженя атестації Бітляном І.С. – заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області.В результаті суддя Плеханова З.Б. 25 листопада 2020 року у справі № 260/2585/20 вирішила: 1.Позов Бітляна І.С. до Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.2.Визнати протиправним та скасувати рішення № 2 Шостої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 01.07.2020 р. про неуспішне проходження атестації заступником начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області Бітлян Іваном Сергійовичем.Також дане судове рішення не мітить відповідей на питання, яка саме вимога до якого саме з відповідачів була заявлена та на якій підставі, як і не містить відповіді на питання стосовно якого саме з відповідачів задоволено позовну вимогу та в якій частині, що викликає сумніви в забезпеченні виконання судом відповідних процесуальних норм, що також певним чином суперечить положенням того ж Кодексу адміністративного судочинства України, яким напевно керувалась суддя Плеханова З.Б. при прийнятті рішення. Залишається лишень сподіватись, що незабаром дане судове рішення стане предметом дослідження в апеляційному суді, проте на даний момент відомості про його оскарження як Офісом Генерального прокурора так і Шостою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур відсутні. Невже таке рішення суду влаштовує керівництво Офісу Генеральної прокуратури?Як було зазначено, екс прокурор Іван Бітлян вирішив оскаржити в Закарпатському окружному адміністративному суді не тільки вищевказане рішення кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а й наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області І. Дем`янчук №351к від 18.08.2020 року, яким Бітляна І.С. звільнено з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудового розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, та органів прокуратури Закарпатської області, про що він також подав аж 02.11.2020 р. відповідний позов. Цього разу вже до прокуратури Закарпатської області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.І тут на арені з’являється уже інший, очевидно не менш співчуваючий звільненому прокурору суддя Закарпатського оружного адміністративного суду Микуляк Павло Павлович, якому на розгляд потрапляє позовна заява Бітляна І. до Прокуратури Закарпатської області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Незважаючи на те що Бітлян І. звільнений в серпні 2020 року позовна заява подана до суду аж 02 листопада 2020 року, номер судової справи 260/3611/20.Так, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.Як було зазначено вище, Бітляна І. звільнено з органів прокуратури на підставі наказу виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області І. Дем`янчука №351к від 18.08.2020 року. В зв’язку з звільненням з органів прокуратури Бітлян І. вже 26.08.2020 року подав відповідну декларацію https://public.nazk.gov.ua/search?page=1&q=%D0%91%D1%96%D1%82%D0%BB%D1%8F%D0%BD+%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&declarationType=&declarationYear=&documentType=&dtStart=&dtEnd=&isRisk=# . Крім того, як свідчить зміст вищевказаного рішення судді Плеханової З.Б. Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/2585/20 від 25.11.2020 р. про всі обставин звільнення Бітляну І. було достеменно відомо одразу після звільнення, про що також свідчить згадувана в рішенні його заява від 07.09.2020 р. Однак, в порушення місячного строку, установленого ч.5 чт. 122 КАСУ для звернення до суду з відповідною позовною заявою, будучи звільненим ще в серпні, відповідний позов про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Бітлян І. подає аж 02 листопада 2020 року, тобто більш ніж з двократним пропуском визначеного законом строку звернення до адміністративного суду. Частиною 6 статті 161 КАСУ на позивача, який пропустив строк звернення до адміністративного суду покладено обов’язок подати разом з позовною заявою заяву про поновлення пропущеного строку та докази поважності причин його пропуску. Заява про поновлення строку повинна мати не просто формальний характер, а бути належним чином обгрунтованою, з зазначенням з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.Про важливість дотримання установлених процесуальних строків неодноразово наголошував Євопейський суд з прав людини, зазначаючи, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», («Osman v. the United Kingdom»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», («Kreuz v. Poland»), заява №28249/95).У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.Зазначене в повній мірі відповідає правовим позиціям стосовно застосування строків позовної давності в аналогічних спорах про поновлення, що містяться у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №805/4226/17-а; від 25 квітня 2018 року у справі №826/11394/16; 16 січня 2019 року у справі №813/779/16 та інших.Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочиства України на суддю покладено обов’язок після одержання позовної заяви з’ясувати чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).Згідно змісту частини 1 статті 123 КАСУ України на суд покладено обов’язок залишити без руху позов поданий після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними. Згідно змісту положень статей 121, 123, 171 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про поновлення пропущеного строку здійснюється оночасно з відкриттям провадження в адміністративній справі. Однак, як свідчить зміст постановленої суддею Микуляк П.П. ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 03 листопада 2020 року у справі № 260/3611/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92588852 незважаючи на явну очевидність пропуску вищевказаного місячного строку на подання відповідного позову (надходження позовної заяви до суду 02.11.2020 р. про оскарження наказу про звільнення від 18.08.2020 р.) питання поновлення пропушеного процесуального строку ним не вирішувалось.Навпаки зміст ухвали даного судді свідчить про те, що суддя встановив відсутність підстави для залишення позовної заяви без руху, в зв’язку з чим призначив підготовче засідання у даній справі за дивним збігом саме на 25.11.2020 року (день проголошення вищевказнаого суперечливого рішення суддею Плехановою З.Б.).Як не дивно, але напрочуд оперативно вже 25.11.2020 року підготовче засідання суддею Микляком П.П. було завершено, жодних питань про необхідність поновлення пропущених строків звернення до суду не виникало, ухвал про їх поновлення не приймалось, підготовче засідання завершено. Так, 25.11.2020 року суддею Микляком П.П. у справі № 260/3611/20 постановлено ухвалу про закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, якою справу за позовом Бітляна І. про поновлення на посаді призначено до судового розгляду на 16 грудня 2020 року на 11:00 год. засідання відбудеться за адресою: 88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 30.Пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності суддіСтаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає від суду межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії”).Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради Організації Об’єднаних Націй від 27 липня 2006 року № 2006/23 визначено, що «Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді».Згідно Висновку No1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів незмінності суддів» Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, “правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться” (рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії” (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі “Кастілло Альгар проти Іспанії” (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45) Саме через призму об’єктивності і неупередженості судді робиться висновок про незалежність та безсторонність суду.Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.“Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи” (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98). Слово “боятися” підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізу, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду.Сумніви можуть бути “будь-якими”. Це відповідає на питання, чи потрібний для відводу судді сумнів “поза розумним сумнівом” чи 50/50. За практикою ЄСПЛ, достатньо мінімального – будь-якого – сумніву. ЄСПЛ застосовує визначення “об’єктивні misgivings (найлегші почуття сумніву) щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача” Це схоже на вимогу бездоганності в ст.3 Кодексу суддівської етики в якій зазначено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.З огляду на те, що відповідачем по справі № 260/3611/20 про поновлення на посаді є Прокуратури Закарпатської області, а представниками в суді є фактично колишні колеги позивача-Бітляна І. працівники Прокуратури Закарпатської області де працював звільнений Бітлян І.С., очевидно, що питання про пропуск процесуальних строків в даній справі як підстава для відмови в задоволенні позову не ініціюється та ініціюватись не буде … Прогнозованим стає те, що за таких обставин належного представництва інтересів органу прокуратури на регіональному рівні годі і чекати. А на державний бюджет незабаром ляже обов’язок виплати багатотисячних сум стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Бітляна І. в зв’язку з задоволенням поданого ним з порушенням строків звернення до суду позову. У скільки мільйонів гривень державного бюджету та платників податків обійдеться таке кумівство у цій та аналогічних справах залишається тільки здогадуватись. Очевидно, що Офісу Генерального прокурора слід ретельно перевірити дії та бездіяльність відповідного представника прокуратури Закарпатської області в цій та інших аналогічних судових справах на предмет наявності підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності передбачених ч. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» в вигляді невиконання чи неналежного виконання службових обов’язків під час здійснення представництва в суді. З усього вищевказаного не важко здогадатись, якими можуть бути рішення суддів Закарпатського окружного адміністративного суду без вжиття належних правових заходів реагування та без забезпечення належного представництва інтересів органу прокуратури по цим справам. Чи не вийде так що роль, функції та завдання запровадженої реформи органів прокуратури будуть цілковито знівельовані?А тим часом практично всі Закарпатські прокурори, які не пройшли атестації зібрались в Закарпатському окружному адміністративному суді з надією, що і їх буде поновлено можливо й в схожий суперечливий спосіб з подальшим відшкодуванням з державного бюджету відповідних захмарних сум.

Читайте Groza-news в Telegram Читайте Groza-news y Facebook

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *