Історія із засипаним джерелом у селі Яблунівка Хустського району отримала продовження. Після нашої публікації до редакції звернувся місцевий житель Ігор Поп, який стверджує: ситуація виглядала зовсім не так однозначно, як її представила інша сторона конфлікту.
За його словами, люди засипали не природне джерело, а штучно викопаний котлован безпосередньо в руслі потічка, через який вода нібито перестала надходити до господарств, розташованих нижче.
Раніше Groza-news.info розповідала про конфлікт у Яблунівці, де місцеві мешканці оприлюднили відео, на якому люди засипають облаштоване місце для набору води. Тоді місцева жителька Регіна Андреєва стверджувала, що Андрій Ласло та Василь Павлюк викопали заглиблення біля джерела, аби під час посухи односельці могли набирати там воду.
Тепер свою версію подій редакції виклав Ігор Поп — мешканець цієї ж вулиці.
«Це було не джерело, а котлован у руслі»
За словами Ігоря Попа, головна неточність, на його думку, полягає вже у самому формулюванні про «засипане джерело».
Він стверджує, що йшлося про значне заглиблення, яке за допомогою техніки викопали безпосередньо у протічному руслі потічка у верхній частині вулиці.
За версією чоловіка, рішення про такі роботи попередньо не погоджували з мешканцями нижньої частини вулиці, які також роками користувалися водою з цього потічка.
І саме тут, за його словами, виникла головна причина конфлікту: вода накопичувалася у викопаному заглибленні, тоді як нижче за течією її ставало дедалі менше.
Ігор Поп надіслав редакції схему, на якій червоною лінією позначив русло потічка, а зеленим — місце, де, за його словами, було викопано котлован.
Два кілометри за водою для людей похилого віку?
Ще один аргумент місцевого жителя стосується доступності води.
За його словами, значна частина людей, які мешкають нижче по вулиці, — люди старшого віку, зокрема за 70 років. Тому пропозиція користуватися водою лише у верхній точці, де було зроблено заглиблення, для них фактично означала необхідність долати значну відстань стрімкою дорогою.
«Як люди, які проживають по вулиці, а в більшості це люди 70+, мали йти уверх по стрімкій дорозі близько двох кілометрів, щоб наповнити відра водою в таку страшенну спеку?» — запитує Ігор Поп.
Водночас чоловік визнає очевидний фактор — тривалу посуху, через яку потічок суттєво обмілів.
Однак він ставить інше питання: якщо води у потічку справді практично не залишалося, то звідки її вдавалося набирати для доставки кілька разів на день?
Звинувачення у «бізнесі на воді»
Найгостріша частина позиції Ігоря Попа стосується причин облаштування котловану.
Він стверджує, що Андрій Ласло, Василь Павлюк та інші мешканці придбали ємності й бензопомпи та під час посухи доставляли воду людям для наповнення колодязів.
На думку Попа, така діяльність мала комерційну складову.
Водночас редакція не має документального підтвердження того, що ці люди здійснювали підприємницьку діяльність або продавали саме воду, тому подає цю інформацію виключно як твердження однієї зі сторін конфлікту.
Більше того, у позиції, яку раніше оприлюднила інша сторона, це пояснюється інакше: стверджується, що гроші брали не за саму воду, а за її доставку, оскільки використовували автомобіль, насос і пальне, а витрати на ремонт техніки нібито також оплачували власним коштом.
Таким чином, щодо цього принципового моменту версії сторін суттєво розходяться.
Не домовилися одні — не домовилися й інші
У словах Ігоря Попа є ще одна важлива деталь. Він фактично не заперечує, що й засипання котловану не було результатом якогось спільного рішення всього села.
За його словами, ті, хто викопував заглиблення, не погодили це з усіма мешканцями, але й ті, хто згодом його засипав, так само не проводили загального обговорення.
І саме це, схоже, найкраще демонструє справжню причину того, чому звичайна проблема з водою переросла у гучний сільський конфлікт.
Одні вважали, що облаштовують місце, де під час посухи люди зможуть набрати воду. Інші побачили у цьому втручання в природне русло потічка, яким користується вся вулиця.
Перші звинуватили других у тому, що вони позбавили людей доступу до джерела. Другі відповідають: ми не засипали джерело — ми відновили русло, щоб вода могла йти вниз.
Хто правий — мають визначити не Facebook і не сусіди
Після отримання позицій обох сторін історія вже не виглядає такою однозначною, як могла здатися після першого відео.
Питання тепер полягає не лише в тому, хто викопав і хто засипав, а й у тому, що саме було на цьому місці до втручання людей: природне джерело, місце виходу води чи частина русла потічка; чи можна було змінювати русло та створювати там котлован; і чи вплинуло це на доступ до води мешканців нижньої частини вулиці.
Саме ці обставини мають встановлювати фахівці та відповідні органи, а не учасники суперечки у соціальних мережах.
Бо за емоціями, взаємними звинуваченнями та сільськими образами губиться головне: під час посухи вода потрібна і людям нагорі, і людям унизу. І вона не повинна ставати причиною війни між сусідами.
Редакція Groza-news.info готова оприлюднити позицію місцевої влади та компетентних служб щодо законності втручання в русло потічка й того, яким чином має бути забезпечений рівний доступ мешканців до води.