1997 рік. Село Приборжавське на Іршавщині. Місцевий стадіон, літня спека, дерев’яні лави, натовп людей і сцена, яка для того часу здавалася справжнім вікном у великий світ музики.
Саме тут, серед суворих і бідних 90-х, коли багатьом бракувало елементарного, люди все одно знаходили сили радіти життю, збиратися разом і співати.
На цих кадрах — ще зовсім юна Марина Полончак, яка лише починала свій творчий шлях, та молодий Степан Гіга, чиї пісні вже тоді знало все Закарпаття. Для когось це був просто концерт, а для багатьох — справжня подія року.
Люди приходили цілими родинами, з дітьми, сусідами, друзями. Хтось стояв біля сцени, хтось сидів просто на траві, але всі ловили кожну ноту.І що цікаво — навіть у ті непрості роки організатори намагалися робити все “по-сучасному”. Для села це була серйозна музична техніка, хороший звук, мікрофони, колонки, світло.
У час, коли не було соцмереж, YouTube чи TikTok, такі концерти ставали живою емоцією, яку пам’ятали роками.
Це була епоха без глянцю й пафосу, але з живими людьми, справжньою музикою та щирими емоціями. І, мабуть, саме тому ті концерти досі викликають таку теплу ностальгію. Повний концерт можна подивитися за посиланням