Автобуси, придбані за кошти міського бюджету вартістю 9,6 млн грн кожен, понад шість місяців простоюють в Ужгороді на стоянці АТП, що на вулиці Капушанській. про це повідомили наші читачі, прикріпивши інформацію відповідними світлиами.
Тут же понад півроку стоять ще шість автобусів, переданих місту в якості благодійної допомоги чеськими та угорськими партнерами. Просто неба, під дощем і сонцем, мов пам’ятник чиновницькій байдужості.
Разом — дванадцять готових до руху транспортних засобів, за які громада заплатила або отримала безкоштовно, але користі — нуль.
На фото, зроблених нашими читачами видно, що ця допомога зараз просто заростає бур’янами під огорожею замість покращувати пасажирські перевезення у місті.
Зауважимо, що керування транспортною інфраструктурою Ужгорода входить до функціональних обов’язків заступника міського голови — Маргіти Михайла Васильовича, делегованого на цю посаду партією «Твого міста».
За дивним збігом обставин 3-4 нові автобуси, які іржавіють на сиоянці АТП, як інформують наші джерела у міській раді, мали вийти на маршрут №26а – м-н Горяни – УжНУ, де проживає основний електорат партії, від якої й було обрано транспортного заступника.
Тому й дивно, що ця партія називаєься партією «Твого міста», її краще б так і назвали: партія “Свого міста”, бо якби вона та її представники відстоювали інтереси Ужгорода, то вона, напевно, мала б називатися партією «Мого міста» або «Нашого міста» . А так, усе виглядає цілком логічно: свої інтереси насамперед і наплювацьке ставлення до міського майна.
У зв’язку з цим редакція просить звернути увагу представників РТЦК та СП на дані транспортні засоби, які, на нашу думку, могли б згодитися для перевезення військовослужбовців ЗСУ або інших військових потреб замість простоювання без руху.
Також просимо компетентні правоохоронні органи з’ясувати в посадовців міської ради, чому дороговартісна техніка замість обслуговування пасажирів та перевезення військовослужбовців під час війни з росією, понад пів року просто стоїть на стоянці?
І якщо помножити лише бюджетну частину — 9,6 мільйона на шість — отримаємо 57,6 мільйона гривень, заморожених у металі, фарбі й пилюці. Хтось назвав би це просто «тимчасовими труднощами». Але виглядає це радше як саботаж здорового глузду.
Бо коли в країні триває війна, коли кожен автобус може стати корисним для перевезення військових, волонтерів чи гуманітарних вантажів, — тримати дванадцять машин у «режимі очікування» — це вже не бюрократія, а цинізм та марнотратство
А наші читачі не скажуть ,хто має керувати цими автобусами ? Де взяти водіїв ?