Нещодавній судовий прецендент показав, що ама по собі швидка мобілізація ще не є підставою для автоматичного скасування призову. Вирішальне значення мають конкретні порушення встановленої процедури здійснення мобілізації та можливість підтвердити їх документами, відеозаписами, показаннями й іншими доказами, повідомляють юристи видання «Громада Закарпаття»
Це демонструє рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі, де суд визнав протиправним сам наказ про призов, хоча чоловік на той момент уже перебував у військовій частині.
Йдеться про справу №160/9263/26, рішення у якій було ухвалене 3 серпня 2026 року.
Як встановив суд, чоловіка 23 березня доставили до ТЦК, після чого процедура від ВЛК до мобілізації та зарахування у військову частину фактично вклалася у дуже короткий проміжок часу. Однак ключовим для суду стала не швидкість цих дій, а те, чи були вони проведені відповідно до встановленої законом процедури.
Під час розгляду справи з’ясувалося, що ТЦК не надав суду доказів порушення чоловіком правил військового обліку, якими обґрунтовувалося його доставлення. Так само не було надано доказів належного вручення повісток або складення актів про відмову від їх отримання. Суд окремо звернув увагу на відсутність протоколу адміністративного затримання.
За матеріалами справи, чоловіка доставили до ТЦК о 23:05 23 березня. Суд встановив, що надалі його примусово утримували у приміщенні центру комплектування, у нього вилучили мобільний телефон, через що він фактично був позбавлений можливості підтримувати зв’язок та оперативно скористатися правовою допомогою.
Окремі серйозні питання виникли і щодо проходження військово-лікарської комісії.
Медичний огляд відбувся 23 березня. Водночас направлення на ВЛК, яке ТЦК надав суду, було підписане кваліфікованим електронним підписом лише 25 березня — тобто вже після проведення медогляду і навіть після мобілізації чоловіка 24 березня.
Суд дійшов висновку, що на момент проходження ВЛК належно оформленого направлення фактично не існувало.
У цій справі суд оцінював весь ланцюг дій: підстави для доставлення до ТЦК, правомірність фактичного утримання людини, вручення повісток, оформлення направлення на ВЛК, проходження медичного огляду та документи, на підставі яких було видано наказ про мобілізацію.
Важливо й те, що перебування людини вже у військовій частині не стало перешкодою для судового захисту.
Представник ТЦК, навпаки, наполягав, що процедура призову є незворотною, оскільки людина вже була мобілізована. Суд із таким підходом у цьому випадку не погодився та визнав належним способом захисту скасування незаконного наказу про призов.
У підсумку суд визнав протиправним і скасував наказ начальника ТЦК у частині призову цього чоловіка під час мобілізації та його направлення до військової частини.
Також було скасовано наказ командира військової частини в частині зарахування чоловіка до списків особового складу, постановки на всі види забезпечення, призначення на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов’язків.
Військову частину суд зобов’язав виключити чоловіка зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Водночас є принципова юридична деталь. Суд не задовольнив окрему позовну вимогу про зобов’язання військової частини саме «звільнити» чоловіка з військової служби. Натомість він усунув правові наслідки незаконного призову іншим способом — скасував відповідні накази та зобов’язав виключити чоловіка зі списків особового складу.
Як пояснює юридичний відділ «Громади Закарпаття», це суттєва різниця. У подібних спорах мова може йти не про звичайне звільнення військовослужбовця з підстав, передбачених законодавством для проходження служби, а про оскарження законності самого рішення, внаслідок якого людина взагалі набула статусу військовослужбовця.
Тому формула «вже мобілізували — нічого зробити неможливо» не є універсальною.
Якщо наказ про призов став наслідком істотного порушення встановленої процедури, його законність може бути предметом адміністративного спору навіть після направлення людини до військової частини. Однак результат залежить від обставин конкретної справи та доказів.
Юристи «Громади Закарпаття» радять у таких випадках насамперед з’ясовувати, на якій правовій підставі людину доставили до ТЦК, чи оформлювалося затримання, чи вручали їй повістки, чи складали акти про відмову від їх отримання, коли саме було сформовано направлення на ВЛК, коли проведено медичний огляд і коли видано наказ про призов.
У цій справі порушення виявилися настільки суттєвими, що суд не лише скасував рішення про призов. Того ж дня він постановив окрему ухвалу щодо дій посадових осіб ТЦК та направив її до територіального управління ДБР для перевірки обставин, які, на думку суду, можуть містити ознаки кримінальних правопорушень.
При цьому рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду є рішенням суду першої інстанції та саме по собі не означає, що будь-яка інша мобілізація за схожих обставин автоматично буде визнана незаконною. Кожну справу суд оцінює окремо — за фактичними обставинами та доказами.