Інформацію про ніби то принизливе становище русинів на Закарпатті з трибуни ООН транслює Габріелла Дерепа за підтримки сестри та матері. Всі вони проживають у Швейцарії, звідки й почали підігрівають цю тему. Ми спробували розібратися: для чого і чому саме зараз?
Нафталінова технологія русинства від ФСБ знову в дії
Схоже, що російські спецслужби знову повертаються до старої, вже майже нафталінової, але завжди дієвої технології. Коли Україна проходить через кризу або випробування, на поверхню випливає «русинське питання» — тема, яка десятиліттями слугує інструментом для розхитування нашої держави. Колись ці тези прокручувалися у 1990-х, потім оживали на хвилі подій у Криму й на Донбасі, а тепер знову звучать у Швейцарії, куди переїхала родина Дерепи, аби використовувати міжнародні майданчики для просування вигаданої «карпаторусинської проблеми».
Цього разу до міжнародної аудиторії вийшла блогерка Габріелла Дерепа з сестрою, які у штаб-квартирі ООН у Женеві говорили про нібито утиски «карпаторусинів». Перед камерами вони намагаються створити образ жертви, а за спиною — у власних соцмережах — демонструють зовсім інше обличчя.
Варто лише відкрити її коментарі, щоб побачити: там немає ані любові до рідного краю, ані боротьби за культурну спадщину. Є відверта зневага до України, українців та українських символів. При цьому жодна громадська організація, жодна інституція та жодна русинська спільнота Закарпаття не уповноважувала її представляти когось будь-де, тим більше — у міжнародних структурах. Це самовільна самопрезентація людини, яка присвоїла собі право говорити від імені цілого регіону і виписувати йому «історію утисків».
Сімейний підряд проти символів України
На оприлюднених скриншотах у підтримку доньки мати Габріелли називає українську патріотичну символіку, встановлену біля погруддя Матері Божої в одному з закарпатських сіл, «нацистською», не уточнюючи, який саме прапор її дратує — державний чи червоно-чорний. Українських волонтерів вона іронічно принижує, звинувачуючи їх у «нацизмі» та кепкуючи з українських імен. Така лінія поведінки характерна не для борців за меншинні права, а для носіїв добре знайомої пропаганди, яку Росія десятиліттями запускає в український інформаційний простір.
Мати Габріелли — користувачка під ніком Natali De, фактично є бекофісом цього сімейного міні-сепаратизму. У коментарях вона поширює класичні російські фейки про те, що українські військові «вивозять зброю із зони бойових дій і продають на чорному ринку», та стверджує, що українці «наживаються на війні» і «не хочуть її завершення».
та, схоже, читачі у коментарях розкусили справжню ідею цієї акції:
Така ж риторика цієї сім’ї — калька з інформаційних операцій російських спецслужб, спрямованих на підрив довіри до Збройних сил і волонтерського руху. У її словах теж звучить пряме повторення старих кремлівських штампів про «українських нацистів» і «маскалів», що «поклоняються Бандері». Саме так мати та донька синхронно транслюють тезу, що Степан Бандера — «ідол українців» і «нацист». Усе це навряд чи схоже на голос меншини, яка лише хоче зберегти культурну самобутність. Це — голос людей, які працюють на делегітимізацію українського національного руху.
“Продажні сепаратисти” та заклики до автономії Закарпаття
Показовими є й інші коментарі Natalia De. У листуванні з військовим вона відкрито називає українців «продажними сепаратистами», а русинів — «нацією без власної держави». Таким чином вона намагається додати русинству статус «stateless nation» — тобто «народу без держави». Саме цей ярлик упродовж багатьох років активно використовували російські структури, просуваючи ідею про потребу «захисту» русинів міжнародними організаціями. Ніби йдеться не про громадян України, а про окремий етнос, який живе під «тиском Києва».
Частина коментаторів під постами Дерепи охоче підхоплюють ці наративи й переходять до відвертого політичного виміру. Тут уже звучить заклик до «автономії Закарпаття», розповіді про «утиски руснаків» та спроби протиставити русинів українцям. Усе це нагадує той самий сценарій, який передував трагедії Донбасу, коли російська пропаганда також шукала ідентичні «культурні» зачіпки, аби поступово розмити українську державність у регіоні.
Русини – етнічна група українців
Саме тому важливо окремо наголосити на фактах, які Кремль намагається приховати за маніпуляціями. Мешканці Закарпаття, що спілкуються русинськими говірками, є українцями. Це підтверджують офіційні дані й наукові висновки. Державна служба статистики України й усі провідні українські історики класифікують русинів як етнографічну групу українського народy. Русинські говірки — це діалектні форми української мови, а не окрема мовна система. За переписом 2001 року тільки 0,8% мешканців області назвали себе русинами, тоді як абсолютна більшість людей, що користуються русинськими діалектами, ідентифікують себе саме як українці. Гуцули, бойки, лемки — всі ці групи так само мають свої мовні особливості, але жодну з них ніхто не намагається перетворити на «бездержавний народ», який треба «визнавати» на міжнародних майданчиках. Спроба штучно виділити русинів як окрему націю — це не етнографія і не культурологія, а політична технологія, що давно слугує інструментом російської політики.
Виступ Габріелли Дерепи в ООН із заявами про «утиски карпаторусинів» є завершальним штрихом цілого інформаційного конструкту. Риторика її промови повністю відповідає кремлівському порядку денному: русини подаються окремим народом, Україна — нібито державою, що їх пригнічує, а міжнародна спільнота — тим, хто має втрутитися.
На Закарпатті випробовувати стратегію “м’якого сепаратизму”
І тут р реальні проблеми Карпат і екологічні питання, які озвучує “експертка”, перетворюються лише на ширму, за якою ховаються політичні вимоги. Це та сама стратегія «м’якого сепаратизму», яку Росія роками просувала в інших регіонах України. Закарпаття — особливо приваблива мішень, бо це регіон на кордоні з ЄС, багатонаціональний і соціально чутливий. Підживлення місцевих образ і міфів завжди було частиною роботи російських спецслужб на цих територіях.
У підсумку після всіх оприлюднених доказів Габріелла Дерепа та її родина вже точно не виглядають ані «щирими», ані «невинними», як намагаються зобразити їх прихильники. Це не боротьба за мову, традицію чи ідентичність. Це ретельно відтворений набір проросійських тез, спрямований на те, щоб розколоти українське суспільство й послабити державу зсередини. І якщо хтось досі вірить у романтизований образ «русинської блогерки», то після аналізу її ж власних слів і слів її близьких постає лише одне запитання: чи людина, яка “любить” свій край із затишної Швейцарії і транслює на батьківщину відверто путінські наративи, має щось спільне з патріотизмом?
Русини мають право на визнання у правовій державі, попри наративи 73 відсоткового.
У правовій мають право, в Україні, ні! Бо це на руку кремлю! Україна зможе виграти війну тільки якщо продовжить курс на авторизм і порушення прав людини. Ці всі демократії для слабаків. Нам потрібны потужність і диктатура більша ніж у раші! А не оці от соплі з демократіями! Живу за кордоном і знаю про що пишу.