Ветерани мають отримувати не лише символічну вдячність, а й право впливати на те, яким буде мир і життя, заради яких вони воювали.
Про це йдеться у статті до Дня захисників і захисниць України “Мир із Росією не може бути бізнесовою угодою: Валерій Залужний про війну, мир і роль ветеранів“.
За словами Залужного, суспільство дуже швидко забуває, якою ціною йому дістається безпека.
“З часом люди, які розуміли, що хтось за них віддав своє життя, про це швидко забувають. Вони ще вітають нас, часом поступаються місцем в автобусі, проте вважають, що будувати мирне життя і впливати на нього, щоб уникнути наступної війни, ми вже не маємо права. Наше право, на їхню думку, залишається там, де згасає інерція кулі, яка була призначена саме для нас”, – пише ексголовком.
Захисники України не повинні опинитися осторонь ухвалення рішень після завершення війни. Адже саме вони знають реальну ціну війни, життя і домовленостей про мир.
“Тому миру немає в Україні вже 12 років, попри те, що це все відбувається в центрі Європи. Бо ті, хто віддав за це життя і ще були цьому свідками, вже самі в історії. А ті, чия робота будувати мир, звісно, не питають про це поради у тих, хто знає, скільки реально такий мир коштує”, – звертає увагу Залужний.
Водночас, за словами Залужного, без міжнародного права будь-які домовленості лишаються лише прелюдією до наступної війни.
“Бо завершення однієї війни – це умови початку наступної. І саме цей проміжок часу буде залежати від тих, кого інерція кулі пощадила”.
Окремо Залужний застерігає від ще однієї небезпеки: технологізація змінює саму природу війни і миру, що може остаточно витіснити все людське:
“Унікальність цієї війни ще й в тому, що саме вона штовхнула колесо прогресу, який робить сильнішими тих, хто воює, і послаблює тих, хто співчуває. І тоді ми з вами, напевно, будемо останніми ветеранами, які мали почуття”.
За його словами, втрата почуття обов’язку, любові та справедливості несе великі ризики всьому людству.
“Навіть важко уявити майбутнього ветерана, у якого буде зачіпований мозок і сталеве серце. Це буде машина. А якщо це буде машина, тоді ми точно програли. Програли самим собі пам’ять про тих, хто заради нас вже під прапорами. Ми не маємо бути останніми, хоч ветеран війни – це теж погано. Але програти війну самим собі – це ще й втратити цивілізацію. Обмінявши її, наприклад, на рідкоземельні матеріали для роботів-вбивць”, – резюмує Валерій Залужний.
