Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша
повернувся на найбільший словацький фестиваль Pohoda (який нині визнаний
найкращим фестивалем середнього розміру в Європі) із двома новими сильними
моновиставами «Птах на горищі» та «Одноденний герой».
Цього року до Словаччини з прифронтового Херсона приїхав колектив із 40 учасників
театру, серед якого були й діти. Вони виступили у дитячій зоні фестивалю Albatros
Family Park.
«Одноденний герой» це справжня автобіографія херсонського митця, який змінив
відносно безтурботне життя на сцені на військові окопи та фронт.
У цій моновиставі Володимир Тука розповідає власну історію. На фестивалі Pohoda
глядачі нагородили його оваціями стоячи. В інтерв’ю він говорить, що ця вистава, не
про війну, а про людей, які попри все зберегли у собі світло.
П’єса «Одноденний герой» не вигадка, а історія вашого життя. Справді все, що
звучить у виставі, ви пережили особисто?
Так. «Одноденний герой», це моя особиста історія. Вона розповідає про період до мого
вступу до війська і про те, що я пережив під час війни. Разом із режисером Сергієм
Павлюком ми лише трохи змінили хронологію окремих подій, щоб вистава краще
працювала на сцені. Але все, про що я говорю, відбулося зі мною насправді. Це історія,
розказана від першої особи.
Чи можете уявити, що цю моновиставу гратиме інший актор? Наприклад, у
якомусь європейському театрі?
Хоч я і працюю актором, для мене ця вистава, не роль, а моє власне життя. Вона дуже
особиста. Але якщо колись хтось захоче її поставити чи зіграти, я не матиму нічого
проти. Навпаки, мені було б приємно, якби ця історія жила далі в інтерпретації інших
акторів.
Це ваша перша п’єса?
Я працюю драматургом, редагував різні театральні тексти, але «Одноденний герой»
моя перша авторська п’єса. Я написав її спеціально для себе.
До початку повномасштабної війни ви керували відомим цирковим колективом,
який, як ви з усмішкою згадуєте у виставі, показували по телебаченню, а сам
колектив гастролював по всій Україні та за кордоном.
Що це був за проєкт?
Це була циркова студія в Херсоні. Вона працює й досі, хоча в дуже складних умовах.
Людей стало менше, але вони продовжують тренуватися і роблять усе можливе, щоб
існувати далі.
Це моє минуле. Я працював там танцівником, ведучим і артистом. Саме завдяки тому,
що займався різними видами сценічного мистецтва, сьогодні можу використовувати
цей досвід і в «Одноденному герої».
У виставі, яка порушує дуже важкі теми, багато гумору. Що, на вашу думку, має
винести з неї глядач?
Ця вистава не про сльози. І, чесно кажучи, для мене вона навіть не про війну.
Вона про людей. Про херсонців. Про всіх, хто залишився вірним своїм цінностям, хто
бореться за справедливість і попри все зберіг людяність та світло всередині себе.
Саме цим людям присвячена вистава. У ній є сміх і гумор, тому що навіть під час війни
люди знаходять моменти, коли можуть усміхнутися. Саме це допомагає їм вижити.
Гумор дуже важливий, адже людина залишається людиною навіть під час війни.
«Одноденний герой» насамперед про сьогодення. Про те, що сьогодні переживає
Європа і що стосується всіх нас. Навіть якщо війна когось особисто не зачепила, вона
триває, і ми не повинні про неї забувати. Ми маємо знати, що відбувається, і
підтримувати тих, хто стоїть на боці добра.
Херсонський театр уже виступав на фестивалі Pohoda. Ви ж були тут уперше.
Якими були ваші враження?
Чесно кажучи, я не очікував, що прийде стільки людей. Але поступово глядачі
заповнили зал і дуже добре реагували.
Я звик працювати з публікою. Як уже казав, маю досвід роботи ведучим та аніматором,
тому взаємодія з глядачами для мене не є проблемою за жодних обставин.
Виявилося, що це працює і за кордоном. Навіть якщо люди не розуміють кожного слова
— а вистава супроводжувалася словацькими субтитрами, — емоції, пластика і спосіб
подачі долають мовний бар’єр. Контакт із публікою все одно виникає.
Мені дуже сподобалися глядачі. Вони були відкритими, щирими, а весь фестиваль мав
чудову атмосферу і був сповнений доброї енергії.
Я отримав величезне задоволення від цього виступу. Сподіваюся, що глядачі винесли із
вистави не лише сильну історію, а й надію. Для мене це найважливіше.
Ви встигли на концерт Gorillaz?
Ні. Я не дочекався концерту. Поїхав відпочивати, бо мені потрібно було підготуватися
до ранкової вистави.
Де за кордоном ще показуватимете «Одноденного героя»?
Прем’єра відбулася приблизно півтора року тому в Миколаєві та Херсоні. Дотепер ми
грали виставу лише в Україні.
Словаччина стала першою закордонною країною, де ми її показуємо. Потім на нас
чекає Португалія. Ми братимемо участь у фестивалі й, наскільки мені відомо, зіграємо
виставу ще в кількох містах.
Так само і в Словаччині, тут у нас також заплановане невелике турне.
Директор вашого театру Олександр Книга розповів нам, що, попри близькість
Херсона до лінії фронту і постійні обстріли, театр продовжує працювати й грати
вистави.
У Херсоні дуже небезпечно. Але там є захищені місця, де театр час від часу проводить
культурні заходи.
Підтримувати людей під час війни надзвичайно важливо. У виставі я згадую історію
про хлопця, який почав грати на укулеле і раптом усміхнувся. Такі миті дарують надію.
Вони потрібні людині так само, як повітря.
Саме тому навіть невеликі театральні чи мистецькі проєкти мають величезний сенс.
Вони допомагають людям психологічно пережити війну. Адже війна руйнує людину не
лише ззовні, а й зсередини.
Автор: Міхал Франк
Фото: Мартіна Франкова