Ветеранський бізнес в Україні дедалі впевненіше стає частиною економіки та водночас одним зі способів повернення військових до цивільного життя. Про це повідомляє голова Закарпатської ОВА Мирослав Білецький. Днями він зустрівся з командою ветеранського проєкту 4BRAVE (For Brave), який заснували ветерани 135-го окремого батальйону територіальної оборони 114-ї бригади ТрО. Сьогодні команда розвиває два різні напрями — обсмажування та продаж кави, а також виготовлення флагштоків і прапорів для державних установ, підприємств та приватних будинків.
Ідея, яка народилася після фронту
Серед ідейних натхненників 4BRAVE — Назар Бокій, директор підприємства, колишній журналіст і військовослужбовець, а також Ігор Шепетін, ментор проєкту, полковник, який очолював 135-й батальйон у найгарячіших точках фронту.
Історія Назара Бокія фактично пояснює, чому для команди 4BRAVE ця справа — значно більше, ніж просто бізнес.
До війська Назар долучився після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. У 2014-му, коли почалася російсько-українська війна, він ще навчався у школі.
«Мотивувало те саме, що й багатьох інших: незгода з тим, що хтось може прийти на нашу землю і диктувати свої правила», — розповідав він в інтерв’ю Армія FM.
Усю службу Назар провів у 135-му батальйоні. За цей час змінив чимало військових спеціальностей: починав піхотинцем і кулеметником, був стрільцем, оператором ПЗРК і ПТРК, навідником БМП та СПГ, згодом перейшов до FPV-дронів і завершив службу командиром відділення FPV.
Разом із підрозділом воював на Запорізькому, Харківському, Донецькому та Луганському напрямках.
Фронт, каже Назар, змінив навіть сприйняття звичайних побутових речей. Одного разу вже після служби він їхав у переповненому автомобілі й почув, як пасажири нарікають, що всередині затісно. Тоді згадав фронт, де бійці могли вдесятьох поміститися в одному пікапі й бути щасливими лише від того, що всі залишилися живими.
Під час найважчих моментів, за його спостереженнями, військовим нерідко допомагали зовсім прості справи: прибирання, ремонт речей, облаштування спальника чи прання. Зосередження на побуті дозволяло хоча б ненадовго переключитися від постійної небезпеки.
Одна секунда, яка змінила все
У 2025 році Назар Бокій отримав надзвичайно важке поранення внаслідок атаки російського FPV-дрона.
Того дня він вийшов на позицію замість свого колеги. У побратима був день народження у тещі, тож Назар відпустив його, а сам заступив на чергування.
На той час він уже певний період більше займався адміністративною роботою і, як сам згодом визнав, трохи відвик від позиційної служби. Вийшовши з бліндажа, Назар не перевірив небо. Практично одразу з’явився ворожий FPV-дрон. Він встиг лише прикритися руками.
«Майже одразу прилетів FPV-дрон. Я прикрився руками, але вибухом мені відірвало обидві руки, було пошкоджене око, я одразу втратив зір і слух — розірвало обидві барабанні перетинки», — згадував ветеран.
Побратими швидко підбігли й почали надавати допомогу. Потім були евакуація, госпіталі, операції та тривале лікування.
Після поранення для Назара почалася вже інша боротьба — за можливість знову жити самостійно.
За його словами, одним із найважчих моментів було усвідомлення того, наскільки швидко людина може втратити звичну незалежність: ще недавно ти сам ухвалював рішення і керував іншими, а після одного вибуху лежиш у реанімації та фактично не можеш нічого зробити без сторонньої допомоги.
Саме тому головною мотивацією під час відновлення стало повернення контролю над власним життям.
Протези — інструмент, але не заміна рук
Сьогодні Назар користується протезами, хоча й не носить їх постійно. За його словами, сучасний протез — це передусім інструмент для виконання конкретного завдання. Наприклад, він може одягнути його, щоб натягнути шкарпетки або завантажити посудомийну машину, а після цього зняти.
«Жоден протез не замінить руку. Це інструмент, а не повноцінна заміна», — наголошував ветеран.
Водночас Назар високо оцінює рівень сучасного протезування в Україні та можливості державних програм, які дозволяють ветеранам отримувати складні сучасні протези.
«Ми маємо створювати і давати, а не просити»
Саме після служби та важкого поранення Назар долучився до ветеранського бізнесу 4BRAVE. Ідея, за його словами, належала командиру батальйону.
Суть була в тому, що військовий після повернення з фронту не повинен опинитися в ситуації, коли він змушений лише шукати допомоги чи просити роботу. Навпаки — ветерани можуть створювати власний продукт, робочі місця та можливості для інших.
«Ми воювали за цю країну і маємо бути тими, хто створює і дає, а не просить», — так Назар переказує ідею свого командира, яка стала одним із принципів майбутнього проєкту.
Сам Бокій переважно відповідає за медійний напрямок і просування, однак рішення всередині 4BRAVE команда ухвалює разом — від вибору продукції та виробництва до формату продажів і маржі.
До проєкту долучився також фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич, який теж служив у 135-му батальйоні. За словами Бокія, музиканта запросив командир підрозділу. Про свою участь у 4BRAVE Галич також публічно розповідав, пояснюючи, що кава на фронті для них була своєрідним елементом затишку — звідси й народилася ідея власного кавового бренду.
Кава для своїх
Один із головних напрямів 4BRAVE — обсмажування та продаж кави. Перший випуск був невеликим і фактично лімітованим — його переважно дарували ветеранам та друзям проєкту. Велику партію команда планувала представити у квітні 2026 року та зробити продукцію доступною для замовлення онлайн.
Проєкт поступово виходить за межі вузького ветеранського середовища. 4BRAVE уже згадують серед українських бізнесів, які долучаються до ініціатив підтримки ветеранів та ветеранок.
Другий напрям — флагштоки та прапори
Паралельно команда розвиває виробництво флагштоків та прапорів для державних і комунальних установ, підприємств та приватних домоволодінь.
Для військових і ветеранів передбачені спеціальні умови. Назар Бокій наводив приклад: якщо стандартна ціна певного флагштока становить близько 14 тисяч гривень, для ветерана його можуть запропонувати за 12 тисяч гривень. Під час зустрічі на Закарпатті команда 4BRAVE якраз продемонструвала один із таких комплектів.
У планах є й інші ініціативи. Зокрема, команда хоче створювати невеликі набори для військовослужбовців, які завершують службу.
Як пояснював Бокій, зараз цей момент нерідко виглядає надто формально: військовий оформлює документи, чує «дякуємо» — і повертається до цивільного життя. У 4BRAVE хочуть, щоб людина при звільненні отримувала хоча б невеликий знак того, що її службу пам’ятають і цінують.
Підтримують і тих, хто залишається на фронті
Комерційний напрям для команди не означає розриву з військом. Частину зусиль ветерани й надалі спрямовують на підтримку побратимів, які продовжують воювати.
Мирослав Білецький наголосив, що купівля продукції такого бізнесу має подвійний ефект: вона підтримує ветеранів, які намагаються побудувати нове життя після служби, і водночас допомагає тим, хто сьогодні залишається на передовій.
«У розвитку власної справи віднайшли сили жити і працювати далі після передової та поранень. Купуючи їх, українці можуть підтримати ветеранів та військових, оскільки хлопці продовжують допомагати своїм побратимам на передовій», — зазначив голова Закарпатської ОВА.
На його переконання, повернення військового до цивільного життя не можна зводити лише до фізичної реабілітації.
«Кожна така історія — ковток натхнення і захоплення силою духу і волі наших захисників. Адже повернення до життя — це не лише реабілітація. Це також і можливість віднайти себе заново, свою мету і місію», — написав Білецький.
Очільник області також заявив про готовність підтримувати ветеранські ініціативи.
«Ветеранський бізнес в Україні зміцнює свої позиції і цим не лише підтримує економіку, а й надихає та підтримує військових після звільнення зі служби», — зазначив Мирослав Білецький.
«Завжди відкритий до спілкування і готовий підтримувати ініціативи ветеранів, бо знаю, що мине час і якась із цих ідей у певний момент надихне когось, хто зневірився чи опустив руки, і подарує сенс жити далі», — додав голова ОВА.