Директорка Закарпатського краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького Ольга Шумовська знову опинилася в епіцентрі інформаційної атаки. Цього разу привід знайшли в тендері на закупівлю автомобіля “Toyota Proace Verso” за 1,94 млн грн. Усі заголовки рясніли гучними запитаннями: навіщо музею автівка під час війни? Проте глибше занурення у ситуацію виявляє чітку тенденцію — ця історія стала лише ще одним епізодом системного цькування Шумовської, розпочатого значно раніше.
Чи мав право музей купувати автомобіль?
Закарпатський краєзнавчий музей мав повне право оголосити тендер на закупівлю мікроавтобуса. Це випливає зі статуту музею, який затвердила Закарпатська обласна рада.
Зокрема, у п.1.7 Статуту (затвердженого рішенням обласної ради 01.06.2023 номер 843) чітко зазначено, що Музей має цивільну правоздатність і дієздатність, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права й обов’язки, бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, укладати будь-які правочини, господарські договори, угоди з юридичними та фізичними особами. Директор Музею має обов’язки і користується правами, наданими керівникам чинним законодавством України, а саме: Абзац.9 пункту 4.6 розпоряджається бюджетними, спонсорськими та коштами спеціального фонду відповідно до чинного законодавства України і положень Статуту Музею. Це рішення досі діє і його ніхто не відміняв, не оскаржував і не скасовував.
Для чого музею автомобіль?
Що стосується власне автомобіля, то, як повідомила директор музею Ольга Шумовська у коментарі Суспільному, кошти на нього були зібрані протягом майже 3 років і знаходилися у спеціальному фонді.
Це не гроші з обласного бюджету, це гроші, які музей заробив на наданні платних послуг. Ольга Шумовська пояснює, що рішення про купівлю машини мало суто практичне обґрунтування: один службовий автомобіль передали ЗСУ, а інший визнали технічно непридатним.
Але, зі слів Шумовської, музей потребує транспорту для перевезення експонатів, зокрема до реставраційних центрів, а також для обслуговування делегацій та організації виставок і додаткового заробітку за рахунок мобільності.
Окремо зауважимо, що мова йшла не про легкове авто для перевезення директора та керівників, як воно є у облраді та її багатьох комунальних установах, а про практичне авто для роботи. Це також не означає, що музей забув про ремонт даху та інші потреби, бо на ці статті, як вдалося з’ясувати редакції, тут теж відкладають кошти.
За останні роки, від коли установу очолила Ольга Шумовська, дохід музею зріс у 10 разів, адже ще у 2021 установа була абсолютно збиткова. Так, фактично з нуля вже у 2024-му музей заробив 10,5 млн грн , що свідчить про ефективне управління ресурсами. Попри те, що придбання автомобіля було економічно обґрунтованим, резонанс у соцмережах змусив музей скасувати тендер. А обласна рада оголосила догану керівниці.
Кому цікава посада керівника музею?
Прикметно, що цю інформаційну хвилю першою підняла рестораторка Маргарита Мощак, яка відкрито прагне очолити Закарпатський краєзнавчий музей.
Свого часу саме вона першою запустила в медіа так званий “лавандовий скандал” про ніби то викорчовування цінної лаванди на території замку. Тоді і зараз дискредитаційні матеріали виходили на ресурсах, якими вона володіє, і навіть просувалися через платну рекламу. Тоді скандал не зайшов…
Вчора ж пані Маргарита зробила такий допис із посиланням на той же ресурс із підписом: Іспанський сором. Тобто, купувати авто за зароблені гроші це сором, а, хоча б красти електроенергію для свого бізнесу у комунальної установи і не лише ці сумнівні дій, це, мабуть, не сором…
Раніше, не без “сторонньої” допомоги до музею приїздив блогер Міхаїл Чайкін, який записав гучне відео про тимчасову несправність терміналу для оплати, після чого звернувся зі скаргами до голови ОВА та Мінцифри. Це при тому, що Закарпатський краєзнавчий музей першим у регіоні впровадив автоматизовану систему пропуску, що мінімізує корупційні ризики.
У чому саме інтерес?
Окрім відвертих спроб дискредитації Ольги Шумовської, у Маргарити Мощак у музеї на території Ужгородського замку є ще й прямий бізнес-інтерес, про який ми писали раніше. Вона володіє дегустаційним залом, туалетами та рестораном, що розташовані на території замку. Директорка музею, отримавши повноваження, могла б змінити умови оренди чи переглянути правила використання цих приміщень. Окрім того, вона створила власну “експозицію” у замку — кімнату тортур, де збирає додаткову оплату з відвідувачів, змушуючи їх платити двічі за вхід. Часто туристи скаржаться, що гроші за вхід у цю приватну експозицію збирає жінка з відверто проросійськими поглядами. Крім того, за даними наших джерел, Маргарита Мощак уже не раз шантажувала керівництво музею тим, що перекриє доступ до туалетів для відвідувачів, якщо їй не підуть на поступки.
Замість подяки за вивід збиткового підприємства до заробітку у 10, 5 мільйонів — догана
Про ці всі факти відомо керівництву обласної ради. Але, схоже, що такий стан справ там нікого не турбує і чиновники воліють не втручатися у конфлікт навколо цільового чи нецільового використання власності облради. Тож усю судову тяганину з цього приводу взяла на себе директорка, яка за час свого керівництва значно зміцнила позиції музею: було відкрито нові експозиції, проведено ремонти, запроваджено сучасні технології, а фінансовий результат став найкращим за останні роки…