Представник Уповноваженого з прав людини на Закарпатті провів перевірку дитячого табору на базі санаторію «Карпати» та зафіксував низку грубих порушень. Тут непридатні для використання укриття, несправна пожежна сигналізація, антисанітарні умови проживання та проблеми з харчуванням створюють реальну загрозу для дітей, які відпочивають у закладі.
Відпочинок дітей мав би асоціюватися з радістю, турботою і безпекою. Але те, що побачили представники Уповноваженого з прав людини у дитячому таборі на базі санаторію «Карпати» на Закарпатті, радше нагадує картину з минулого століття, де поняття «умови» й «захист» існують лише на папері.
Перший погляд ще може ввести в оману. Діти грають у просторому залі, спілкуються, сміються. Здається, що атмосфера безтурботна. Але варто зазирнути за лаштунки — і рожевий фасад зникає. Замість сучасних укриттів, які у воєнний час мають бути надійною гарантією життя, — темні, сирі підвали з обдертими стільцями, гниллю на стінах і запахом вогкості. Тут, у разі повітряної тривоги, мали би ховатися діти. Та насправді вони залишаються у кімнатах, бо спуститися в таке приміщення небезпечніше, ніж лишитися нагорі. Пожежна сигналізація не працює, а це означає, що у випадку лиха — ані сигналу, ані захисту.
Ліжка й постільна білизна, які мали б бути чистими, акуратними і безпечними, вражають іншим: подушки зі слідами плям, матраци, що давно втратили вигляд і можуть стати причиною травм. Замість ковдр — старі речі, які не відповідають жодним санітарним нормам.
Територія, де відпочивають діти, теж не є безпечною. Тут вільно бігають безпритульні собаки, і жодної гарантії, що завтра вони не стануть агресивними. Уявіть собі: діти, які мали б гратися без страху, щоразу озираються на гавкіт за спиною.
І навіть там, де мало б бути найкраще — у харчуванні, — реальність виявилася іншою. Діти скаржаться, що їжа несмачна, а питної води бракує. Вартість путівки для держави — понад 27 тисяч гривень, і за ці гроші мали б створити умови, де дитина відчує турботу. Але замість цього діти отримують мінімум і відчуття другорядності.
Не менш болючим виявилося питання персоналу. На групу з 33 дітей — лише один вожатий. Люди, які працюють з дітьми, офіційно не оформлені. Це не лише порушення трудового законодавства — це небезпека для дітей, які фактично залишаються без належного нагляду.
Немає й умов для інклюзивних дітей. Жодних пристосувань для тих, хто потребує особливої підтримки. І що ще показово — адміністрація табору відмовилася надати документи для перевірки, наче хотіла приховати те, що і так видно неозброєним оком.
За словами представника Уповноваженого, матеріали цієї перевірки вже передадуть до компетентних органів. Вони мають дати правову оцінку тому, що побачили, і примусити адміністрацію усунути виявлені порушення.
Бо йдеться не про комфорт, а про базові речі — безпеку життя і здоров’я дітей. І якщо сьогодні ці умови не зміняться, завтра ми ризикуємо втратити головне — довіру до системи, яка мала б захищати найменших.