5 січня 2018 року в Мукачеві, у під’їзді житлового будинку, стався злочин, який сколихнув усе Закарпаття. Там, закривавлений і знесилений, на руках у матері помер 27-річний Михайло Глеба. Хлопцю завдали не менше 21 удару ножем. Він не дожив до швидкої.
Підозрюваним став 26-річний мукачівець Едгар Бішко. Мотив — особистий: Михайло зустрічався з колишньою дівчиною підозрюваного. Свідки підтверджували, що хоча відкритого конфлікту між чоловіками не було, напруга у стосунках читалась. Друзі згадували, як у лазні перед Новим роком бачили у Бішка ніж.
Докази, які не можна було ігнорувати
Досудове слідство тривало десять місяців. Сторона обвинувачення представила низку доказів:
експертиза піднігтьового вмісту Едгара Бішка показала наявність ДНК покійного Михайла Глеби;
на килимку з автомобіля таксиста, який тієї ночі підвозив підозрюваного і надавав йому алібі, були знайдені сліди крові загиблого;
свідки розповідали про дивну поведінку підозрюваного в ніч убивства, а також про його ревнощі та намагання повернути дівчину.
Захист Бішка наполягав, що підозрюваний у момент убивства перебував удома з батьком і таксистом, шукав батька і не полишав домівки. Однак їхні свідчення не збігались у часі, а сам Бішко, згідно з даними слідства, нібито перебував одночасно в кількох місцях.
Перший вирок: довічне
9 листопада 2018 року судова колегія Мукачівського міськрайонного суду у складі суддів Маргітич О.І., Камінського С.Е. та Котубея І.І. визнала Бішка винним. Вирок — довічне позбавлення волі, 3 мільйони гривень моральної компенсації родині загиблого, а також близько 70 тисяч гривень судових витрат.
Та справу не завершено. Захист подав апеляцію. І почалось те, що сьогодні пані Клара, мати загиблого, називає “маріонетковим правосуддям”.
Знищені докази і заборона на відеозйомку
Мати загиблого роками боролась за те, аби повернути особисті речі сина: куртку, джинси, кросівки. Безрезультатно. Ці речі — речові докази. Але їх знищено. Вони просто зникли зі справи у процесі апеляції захисників підозрюваного.
“45 чи 50 тисяч? Така ціна за знищення речових доказів?”, — обурюється пані Клара. — “Я неодноразово просила адвоката Бухтоярова Р.О. написати звернення до суду про повернення речей мого єдиного сина. Як потерпіла, я не можу їх отримати, адже судові процеси ще тривають і остаточного вироку немає.
“Ви, “шановні”, знищили докази, тому що на них була кров убивці Бішка? Боялися, що при повторній експертизі інші фахівці знайдуть те, що потрібно?”
Знищено було й експертизу піднігтьового вмісту, яка прямо вказувала на причетність Бішка до вбивства. Справу перекваліфікували зі “жорстокого вбивства” на “звичайне”.
“Третій раз розглядаємо справу в першій інстанції без речових доказів, які ви знищили за хабар! А ті документи, що лежали у вас на столі, де йшлося про жорстокість цього вбивства, ви просто “зачинили” і забули. Як же цинічно ви зачитували винесений вами вирок у залі суду!”
“Мати, яка поховала єдиного сина, не забуде. І не має права забути. Бо такі, як ви — ненажерливі, змушують мене знову й знову свідчити про той страшний вечір.”Почалися нові розгляди. У третій розгляд справи знову — жодних речових доказів. Колегія суддів забороняє тележурналістам проводити відеозйомку в залі суду. Адвокат Бішка — Деменко — запевняє, що попередні матеріали висвітлювали справу упереджено. Суд погоджується. Відеозйомку заборонено…
А судді хто?
“Цей склад суддів но дуже гуманний, “пережевальческий” — попередили, щоб не втратив час та сили приїжджаючи у Мукачево”, — пише пані Клара.
Її, як потерпілу, про відкладення засідань не повідомляють. Засідання переносяться в останній момент, іноді — за пів години до початку. Причини — відпустки суддів на Кіпр. Хто призначає дати засідань — незрозуміло.Судді, які згодом прийняли рішення про повернення справи на новий розгляд і фактично випустили засудженого на волю, — колегія у складі суддів Маргітич О.І., Камінського С.Е. та Котубея І.І. Однак ключову роль у звільненні зіграв Закарпатський апеляційний суд і особисто суддя Тарас Бисага, який головував у справі щодо повернення справи на новий розгляд. Саме завдяки цьому рішенню, попри довічне ув’язнення, Бішко опинився на волі — без браслета, без контролю, без покарання. До речі, суддя Бисага фігурує у багатьох скандальних справах через порушення строків розгляду справ та виправдовування обвинувачуваних за п’яне водіння.
Нова драма: життя вбивці важливіше за смерть жертви?
“Казкар Деменко не шкодуючи час і сили приїжджає зі Львова, щоб у залі засідань розказувати нам про майбутнє життя Бішка, про його жінку та дітей, про дім сестри, який вона передає брату, щоб мали де жити…”, – згадує мати Михайла. Суд обговорює, де житиме обвинувачений після звільнення. Подаються подробиці з особистого життя. А що з подробицями смерті Михайла? Їх намагаються забути.
Березень 2025: убивця — на волі. Без браслета
Сім років. Стільки триває боротьба пані Клари. Стільки часу вона приходить у зали судів, свідчить, бореться, вимагає справедливості. І бачить, як замість правосуддя — домовленості, ігнорування, знищення доказів і заборона на журналістів.
Коментар пані Клари, матері загиблого Михайла Глеби: «Так, я вже сьомий рік не можу отримати справедливість за жорстоке вбивство мого єдиного сина. Місцеві телеканали, якими щиро дякую, більше не можуть вести зйомки у залі суду — нинішня колегія суддів заборонила. Хоча дві попередні колегії чомусь не заперечували. Перший кабельний канал чесно і правдиво показав хід засідань, але коли в одному із сюжетів назвали Бішка вбивцею — адвокат Деменко домігся письмового вибачення, яке зачитав у залі суду з особливим задоволенням.М-студіо тепер перед кожним засіданням змушено подавати письмові прохання на дозвіл зйомки, і щоразу отримує відмову. Судді посилаються на заяву захисника Бішка, який стверджує, що телекомпанія перекручує факти й нібито не формує упереджену думку суспільства. Водночас сам адвокат на кожному засіданні говорить про майбутнє життя вбивці: про його дружину, дітей, дім сестри, який, мовляв, передадуть йому після звільнення…
І ця боротьба триває вже сім років. З кожним засіданням — нова біль. Але я не маю права зупинитися. Я — мати. А мого сина вже немає. Мукачівці і так все знають: вбивця — Бішко! Його судили, і двічі озвучили вирок. Перший — довічне, другий — 15 років. І що далі?”…
Апеляції, касації, обхід законів, зручні формулювання, закриті засідання… І зрештою — рішення про звільнення. Без браслета. Без контролю. Без справедливості.
Недарма, згідно з результатами нещодавнього опитування Громади Закарпаття, закарпатці назвали корупцію в судовій системі найбільшою проблемою регіону.
Тому ця справа — не лише про жорстоке вбивство, а про те, як судова система, маючи всі докази вини, щоразу знаходить механізм, аби уникнути остаточного справедливого вироку. Чому так відбувається? Через некомпетентність, байдужість чи пряму зацікавленість окремих суддів? І головне — чи саме таке правосуддя сьогодні захищають ціною власного життя наші воїни на фронті?
[…] Закарпатського Апеляційного суду Тараса Бисагу, який причетний до звільнення з-під варти без браслета і без …убивці з Мукачева Едгара Бішка, попередила Вища рада […]
[…] «Громада Закарпаття» вже повідомляла: 5 січня 2018 року в Мукачеві було вбито 27-річного […]