Суддя Закарпатського Апеляційного суду Тарас Бисага знову став на бік убивці, якого вже двічі засуджували, у тому числі на довічно, вважає мати Михайла Глеби, якого підсудний убив, нанісши йому 21 ножове поранення.
Бисага мстить згорьованій матері за публічність?
Саме Тарас Бисага, як вважає Клара Ціглер, став вирішальною фігурою в історії, яка дедалі більше нагадує не судовий процес, а фарс з елементами помсти.
«Бісяга знову мститься — цього разу вже мені, мамі вбитого. За те, що я не мовчу. За те, що правда про домашній арешт убивці мого сина стала відома людям», — розповіла зі сльозами на очах пані Клара, мати закатованого Михайла Глеби.
25 квітня жінка вона знову прийшла до апеляційного суду з надією. Бо минув місяць від подання прокурором апеляції на рішення про м’який запобіжний захід для Едгара Бішка — чоловіка, якого ще у 2018 році визнали винним у жорстокому вбивстві. Вона сподівалась, що на цей раз справедливість переможе. Але суддю знову обрали того ж — Бисагу. І той, не відкриваючи навіть провадження, без засідання, без пояснень, без жодного шансу на відвід — просто відмовив. Як зухвалий вирок.
Ми вже писали: як убивцю випустили на волю
Нагадаємо, «Громада Закарпаття» вже повідомляла: 5 січня 2018 року в Мукачеві було вбито 27-річного Михайла Глебу. Йому завдали щонайменше 21 удар ножем. Хлопець помер на руках у матері. Убивцею, за висновками суду першої інстанції, був 26-річний Едгар Бішко — знайомий Михайла, що мав особисті мотиви та історію ревнощів.
Доказів було вдосталь: піднігтьовий вміст із ДНК загиблого на тілі Бішка, сліди крові в таксі, невідповідності в алібі, свідчення очевидців. Перший вирок — довічне. Згодом — 15 років. Але через низку апеляцій, знищення речових доказів, заборони відеозйомок та заміни суддів — злочинець опинився на волі. Без браслета. Без контролю. І з постійною увагою до його «прав» — на відміну від прав убитого.
Бисага як символ судової ганьби
Суддя Тарас Бисага, на думку рані Клари, став символом цієї ганьби. Саме він ухвалив рішення, що дозволило повернути справу на новий розгляд, фактично нівелювавши довічний вирок. Саме він ігнорував прохання матері, дозволяв знищити докази, і врешті — відмовив у перегляді домашнього арешту без будь-якого слухання.
Замість справедливості — мовчання. Замість покарання — зворушливі історії про те, як убивця «будуватиме нове життя». І це — при тому, що мати, яка поховала єдиного сина, сьомий рік поспіль оббиває пороги судів, стукає в двері прокуратури й бореться за найпростіше — за законні права.
Ця історія не лише про Глебу — це про всіх нас
Ця справа стала лакмусом. Не лише для судової системи, але й для суспільства. Бо якщо убивцю можна витягнути з довічного строку — хто наступний? Якщо суддя може відмовити у відкритті провадження — де запобіжник?
Згідно з останнім опитуванням, яке провела «Громада Закарпаття», корупція в судах — найбільша проблема, яку називають мешканці Закарпаття. І випадок Бісаги — найяскравіше підтвердження цього.
Але поки мовчить закон — не мовчатиме мати
«Я не мовчатиму. Не дозволю знищити пам’ять про мого сина так само, як знищили його життя. Бісяга, ти знову показав, на чиєму боці ти стоїш. І я назву це — зрада», — сказала пані Клара, тримаючи в руках світлину Михайла.