Що ви робили у 12 років? Напевно, кожен згадає, перш за все, однокласників, ігри з друзями, допомогу матері-батькові по дому, цікаві поїздки, улюблені іграшки… А от юна ужгородка Валерія Білецька, окрім того, що живе своїм таким же підлітковим життям, у свої 12 ще й пише пісні та музику. Нещодавно дівчина вирішила презентувати свою творчість широкому загалу й дебютувала своєю авторською композицією «Скажи мені». Про що ця пісня, як до неї йшла юна Валерія, про її творчі досягнення та плани спілкуємося з самою авторкою і виконавицею.
— Валеріє, як у 12 років можна писати пісні? Я у 12 років гралася з ляльками, бігала у дворі, ми бавилися. Так, зараз діти швидше дорослішають, але ж більшість сидить у телефонах, а не пишуть пісні…
— Це залежить від самої дитини. Я теж сиджу в телефоні, але при цьому й пишу пісні. Хтось може малювати в телефоні, хтось — танцювати, хтось знімати відео. Усі ми сидимо в телефонах, але кожен обирає, що з цим робити і як використовувати…
— А як власне народилася ідея цієї пісні? Що стало поштовхом до неї?
— Усе почалося з мелодії. Я спочатку придумала мелодію, і вона мені дуже відгукнулася. Зрозуміла, що з нею все по-справжньому, вона якось прижилася у моїй голові. Тоді вже вирішила написати добрий текст — про дружбу…
— Який рядок у цій пісні тобі найближчий і чому?
— Мені дуже подобаються слова «Скажи мені знову». Коли у тебе є щирий друг, то тих хочеш його бачити і чути знову, і знову, але якщо це дійсно справжній друг. Загалом ця пісня про те, що людям потрібно говорити одне одному важливі речі, не мовчати про свої емоції й почуття, не забувати казати, що вони відчувають…
— Скільки часу ти працювала над піснею? Скільки пройшло від моменту, коли з’явилася мелодія, до повного релізу 18 січня?
— Я придумала цю пісню ще влітку. А коли закінчилися канікули, прийшла з цією ідеєю до мого наставника Едуарда Приступи, якого більше знають за сценічним псевдонімом Діля, і ми почали працювати разом — уже формувати пісню повністю…
— Коли ти зрозуміла, що хочеш писати власні пісні?
— Тоді, коли я вже могла легко співати пісні інших виконавців. Я подумала: чому б не створювати свої пісні, такі, які будуть приємні мені самій вокально. До пісні «Скажи мені» була ще одна пісня, яка, на мою думку ще не дозріла до публічності…
— Чому для тебе важливо писати саме власну музику?
— Мені хочеться, щоб люди знали мої пісні. Можливо, так я зможу краще знайти себе, буде стимул рухатися. Щоб вони змогли почути, прочитати у моїх композиціях важливі повідомлення…
— Де ти найчастіше знаходиш натхнення: в емоціях, подіях, мріях?
— Найчастіше — коли я одна вдома. Я наспівую мелодії, тому що багато розмовляю сама з собою. Усе починається з мелодії, потім з’являються ідеї, я починаю щось дописувати, записувати — і так народжується пісня.
— Чи маєш уже ідеї для нових композицій?
— Так, я планую написати ще одну пісню. Вона також буде українською (пробую писати й англійською) і дуже самобутньою, з красивою мелодією, яка вже є в моїй голові.
— Що для тебе складніше — написати музику чи слова?
— Слова. Тому що над словами я дуже глибоко думаю. Не можу написати абищо — це має бути від душі. А музика часто народжується сама.
— Які емоції ти відчувала, коли вийшла пісня?
— Я дуже хвилювалася. Коли побачила, що пісня набрала 19 прослуховувань на Youtube за пів дня, я дуже зраділа. Для мене це вже було дуже круто, адже я тільки починаю. До речі, ілюстрацією до пісні є картина моєї сестри.
— Хто підтримує тебе у твоїй творчості?
— У першу чергу — мої батьки. Але я вдячна і всім, хто в мене вірив. Також хочу подякувати Едуарду Приступі за роботу і за те, що він вчить мене створювати пісні. Йому — найбільше «дякую». І музичній студії Ужгородського фахового музичного коледжу імені Дезидерія Задора…
— Чого б ти хотіла від тих, хто слухатиме й читатиме про твою творчість?
— Підтримки. Хочу, щоб люди знали, що в них вона є. Дружба — це важливо. Можна підійти до свого друга і сказати щось добре, важливе, і тоді настрій одразу стає кращим.
— Кому ти першому дала послухати свою пісню?
— Едуарду Приступі. Він сказав, що це «м’ясо».
— Ким ти хочеш стати в майбутньому?
— Логічно, що виконавицею власної музики, власних пісень. Співачкою. Артисткою. Музика дозволяє виразити те, що часто ми не можемо сказати простими словами… І це класно!
— Що б ти порадила іншим підліткам, які співають і теж хочуть випустити власні пісні? Або тим, хто просто співає, але ще не до кінця розуміє, чого хоче?
— По-перше, їм потрібно зрозуміти, чого вони хочуть і ким хочуть стати. Можливо хтось хоче стати вчителем вокалу, хтось солістом, а хтось допомагати іншим творити. Працюйте над своїм вокалом самостійно і з людьми, які можуть в цьому допомогти. Це все залежить від вас і від того, наскільки сильне ваше бажання.
І дуже важливо ніколи не зневірюватися і вірити в себе. Також потрібно знайти людину, яка буде у вас вірити.
— Дякую тобі за інтерв’ю. Упевнена, у тебе попереду ще дуже багато розмов і творчих зустрічей.
— Дякую навзаєм за приємну розмову)
P. S. Композиція «Скажи мені» вже доступна на YouTube: https://music.youtube.com/watch?v=4VKO9BRivy0&si=i7zHRQ9Sxn3MpHTw
та Spotify: https://open.spotify.com/track/7xhrIYxHsko5RJYjryIM8E?si=YGtErd8uT1KvI42v-XM63w
Слідкувати за творчістю Валерії можна на її сторінці: https://www.facebook.com/Valeriia.Biletska.Valeriia
Розмовляла Лана Квітка