Ювелірний бренд Kochut, заснований в Ужгороді братами Юрієм, Романом та Ігорем Кочутами, протягом багатьох років позиціонував себе як виробник авторських прикрас преміального сегмента. Його вироби продавалися не лише в Україні, а й у країнах Європи та США, а сам бренд неодноразово ставав учасником благодійних проєктів і міжнародних виставок. Однак наприкінці червня 2026 року навколо компанії спалахнув гучний скандал, який поставив під сумнів не лише окремі ювелірні вироби, а й підходи до ведення бізнесу загалом. Бренд виявили у невідповідності заявлених і дійсних параметрів виробів та дробленні бізнесу. Ми проаналізували інформацію, оприлюднену покупцями, норми чинного законодавства та відкриті дані, щоб зрозуміти, як виникла ця історія, які факти вже підтверджені документально, а які питання поки що залишаються відкритими.
Брати Юрій, Роман та Ігор Кочути, фото з сайту бренду Kochut
Що відомо про Kochut?
Брати Юрій, Роман та Ігор Кочути почали займатися виготовленням прикрас у 2011 році — тоді вони створили імпровізовану майстерню просто вдома. А як ювелірний бренд Kochut уже почав своє життя у 2013 році.
Брати швидко напрацювали свій фірмовий стиль — природні форми, що імітують пагони, квіти, деревину, гори.
Станом на 2026 рік брати Кочути уже відкрили шоуруми в Ужгороді й Києві та партнерські локації в Європі (наприклад, у Відні, Дюссельдорфі, Лондоні, Таллінні). А доходи їхньої основної компанії — ТОВ «Кочут» — у 2024 році були 15,4 млн грн, а у 2025-му вже сягнули 36,8 млн грн.
Роботи ювелірного бренду є і в Національному музеї історичних коштовностей в Києві, і у світових знаменитостей —актора Орландо Блума, французької співачки ZAZ.
Перстень «Пташка на гілці», що зберігається у Національному музеї історичних коштовностей
Втім, зараз соцмережі загули про Kochut не через їхній успіх у бізнесі, а через скандал із відсутністю державних проб на виробах.
Скандал із пробами на прикрасах
9 червня користувачка Threads під ніком Tatyana Ushulnaya (tria_merra) опублікувала допис, у якому висловила сумнів щодо якості своєї обручки від Kochut: дівчина помітила, що золото на виробі почало стиратися. Тож запитала в соцмережі, чи може це бути золоте напилення, а не цілісний метал.
Згодом клієнтка віднесла каблучку на офіційну експертизу до Центрального казенного підприємства пробірного контролю. І там виявили, що на персні немає державного пробірного тавра — тобто так званої проби.
Адже Закон України № 637/97-ВР «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів» зобов’язує всі ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів (як вітчизняного виробництва, так і ввезені з-за кордону для продажу), обов’язково клеймувати державним пробірним тавром.
«Аналогічні вимоги містяться в пунктах 9 та 10 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 802 «Про Правила торгівлі дорогоцінними металами» які визначають, що торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється суб’єктами господарювання тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України. Торгівля ювелірними виробами без відбитків державного пробірного клейма України забороняється», — додає у коментарі AIN Олександр Кебкал, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Атей».
Ставити це клеймо мають право винятково спеціалізовані держустанови, підпорядковані Міністерству фінансів України. Це, наприклад, Центральне казенне підприємство пробірного контролю, що в Києві. Або відповідні регіональні держпідприємства, такі є, наприклад, у Дніпрі, Харкові та Львові.
А склад металів, показала експертиза, у ньому не відповідає тому, про який заявляв виробник. Обручка, за запевненнями продавців, мала містити приблизно рівні пропорції срібла та золота (близько 3,5 г та 3,4 г відповідно). Проте експертиза виявила інше співвідношення — 5,01 г срібла (72,5%) та 1,90 г золота (27,5%).
Акт експертизи каблучки, опублікований користувачкою tria_merra
Коли ж наприкінці червня, після експертизи, ця ситуація набула розголосу, то інші власники виробів Kochut також почали виявляти, що і на їхніх прикрасах немає відповідного таврування.
Тарифи на пробу — відносно невеликі і складаються з двох частин. Перша — це плата за випробування, тобто саме визначення якості металу. Тут сума залежить від маси виробу — для українських виробників це 7,70 грн за грам для золотих і паладієвих прикрас і 3,90 для срібних. Окремо беруть плату за нанесення відбитка клейма — 5,90 грн за механічне і 7,70 грн за лазерне.
Тобто сумарно для, наприклад, золотої обручки масою 2 грами випробування та клеймування коштуватиме 21-23 гривні. А для такої ж срібної — 14-16 гривень.
А от ювелірні заводи, майстерні чи приватні дизайнери не мають права робити це самостійно. Максимум — нанесення власного логотипу. Однак це не є пробою.
Як відреагував Kochut
Користувачі соцмереж, які не мали таврування на своїх прикрасах Kochut почали звертатися до служби підтримки компанії. Проте там їм спочатку відповідали, що не відправляють прикраси на пробування, але мають свою техніку для перевірки на виробництві.
«Можливість ставити пробу має тільки Пробірна палата України, ми в свою чергу ретельно перевіряємо кожну прикрасу на відповідність проби за допомогою спеціального апарата — мінілабораторії для високоточного аналізу дорогоцінних металів і ювелірних виробів, іншими словами, рентгенофлуоресцентний аналізатор. <…> На жаль, не відправляємо вироби у Пробірну палату України», — йшлося в одній із відповідей служби підтримки бренду користувачці.
«Так, ми були переконані, що процес пробування виробів був належно організований. Так, ми не побачили проблему вчасно і це наша управлінська помилка. Найболючіше для нас — це не хвиля критики. Найболючіше це те, що через нашу помилку люди почали сумніватися в нашій чесності», — йшлося в заяві братів Кочутів у соцмережах.
Наразі компанія створила відкриту онлайн-форму для всіх клієнтів, які виявили відсутність проби на своїх прикрасах. І зобов’язалася власним коштом забрати ці вироби в покупців, сплатити всю логістику, офіційно відвезти прикраси до Державної пробірної палати для таврування та повернути власникам уже з усіма необхідними пробами.
Десятки ФОП замість однієї компанії
У процесі скандалу частина покупців опублікувала платіжні документи, згідно з якими кошти за придбані прикраси перераховувалися не на рахунок ТОВ «Кочут», а на рахунки різних фізичних осіб-підприємців. Відповідні скриншоти чеків також оприлюднені у матеріалі видання.
Саме тому після появи інформації про відсутність державних проб питання щодо структури продажів також стало предметом активного обговорення серед клієнтів бренду.
Відсутність відповідного таврування на прикрасах, однак, могла принести шкоду не лише покупцям ювелірних виробів, а й державній скарбниці.
Справа в тому, що більшість років роботи бренду Kochut — з 2015-го до 2025 року — в Україні діяла норма про сплату 10% від ціни металу до Пенсійного фонду.
Наприкінці 2014 року парламентарі проголосували за правку, що і запроваджувала 10% збору до ПФ?. Вона почала діяти із 1 січня 2015 року. За новими правилами відбувалася сплата саме тоді, коли Пробірна палата ставила клеймо — тобто ще до продажу виробу.
Збір приносив чималі кошти до держскарбниці. Наприклад, за неповний 2023 рік він сягнув 591,6 млн грн. Та з виробів, які не передавали на проби, це стягнення було неможливо зробити: вони проходили поза увагою держави.
Норма не подобалася українським ювелірам, адже такий збір забирав обігові кошти в компаній. Профільні об’єднання майстрів, наприклад, Союз ювелірів України, роками висвітлювали цю проблему та лобіювали зміни до законодавства. Зрештою, наприкінці 2023 року парламентарі схвалили норму, яка повністю скасовувала цю сплату до ПФ.
Скриншоти з Threads
Втім, в разі судових позовів — навіть з покупками від ФОПів — клієнти зможуть домогтися справедливості, вважають юристи.
Що далі?
У бренді Kochut зобов’язалися за власний рахунок зібрати, клеймувати і доставити назад власникам всі вироби без таврування. Та в результаті цієї історії бренд несе не лише фінансові, і репутаційні втрати.
«Я думаю, показовим також є момент, що від них почали відсторонюватися волонтери. У волонтерській спільноті репутація — це важлива валюта, на якій тримаються збори і мало хто хоче підважувати свою репутацію, аби зібрати гроші», — наголошує Марія Кравченко.
Йдеться, наприклад, про волонтерське об’єднання «Тиловики Азову», які оголосили, що знімають прикрасу Kochut з розіграшу за донат.
«Якщо раніше колаборації з військовими посилювали компанію, то тепер бренд сам стає репутаційною загрозою для тих, із ким співпрацює», — пояснює Кравченко.
Та попри весь негатив цієї ситуації, каже комунікаційниця Анна Бурак, цей кейс може мати й корисний ефект для ринку. Він показує не лише те, як бренд може втрачати довіру через неправильну реакцію, а й нагадує споживачам не покладатися тільки на силу бренду, красивий дизайн чи репутацію.
«Особливо коли йдеться про дорогі покупки, варто розуміти базові критерії перевірки: наявність необхідного клеймування, сертифікатів, документів і відповідність заявлених характеристик фактичним», — каже Бурак у коментарі AIN.
То ж, якщо у споживача виникають якісь сумніви відносно придбаних ювелірних виробів, то необхідно відразу ж звернутись до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вона ж — Держспоживслужба), наголошує юрист.
Скандал навколо Kochut уже вийшов далеко за межі окремого конфлікту між виробником і покупцем.
Він порушив одразу кілька важливих питань: чи достатньо ефективно в Україні контролюється обіг ювелірних виробів, наскільки прозорими є процедури пробірного контролю та чи завжди покупець отримує саме той виріб, характеристики якого заявлені під час продажу.
За матеріалами ain.ua