Сьогодні Воловецький суд розглядає справу про жорстоке вбивство, скоєне особою, яку не “не встигли” посадити за важкий злочин. «Якби він давно сидів у в’язниці, мій батько сьогодні був би живий», — розповідає син убитого 72-річного мешканця Воловця Миколи Скубакова. Його слова це — страшне звинувачення системі, яка роками не здатна поставити крапку у справі про замах на вбивство, дозволяючи обвинуваченому залишатися на волі і скоювати чергові злочини.
Вийшов полити город і більше не повернувся
28 травня 2026 року 72-річний Микола Скубаков вийшов із квартири на вулиці Січових Стрільців у Воловці, щоб полити грядки біля будинку. Здавалося б, звичайний вечір звичайної людини.
Через кілька хвилин чоловіка жорстоко побили тупим предметом просто біля під’їзду.
Його знайшли непритомним із тяжкими травмами голови. Лікарі доставили потерпілого до Ужгорода та кілька днів боролися за його життя. Але врятувати чоловіка не вдалося.
31 травня Микола Скубаков помер.
Після судово-медичної експертизи встановлено тяжкі ушкодження, зокрема субарахноїдальний крововилив головного мозку та переломи кісток черепа.
Для родини ця дата стала межею, яка назавжди розділила життя на “до” і “після”.
«Батько був би живий…»
До ЗМІ звернувся син загиблого, який просить не дозволити, щоб ця справа загубилася серед сотень інших.
«Я з Воловця. В мене побили батька біля під’їзду. Він помер у лікарні в Ужгороді. Ми поховали його. Людина, яка це зробила, зараз у СІЗО. Але вона вже майже сім років проходить обвинуваченим у справі про замах на вбивство, коли встромила чоловікові ніж. Якби тоді отримала вирок і відбувала покарання, мій батько був би живий. Ми дуже боїмося, щоб тепер і цю справу не почали затягувати».
У цих словах немає закликів до помсти. Є лише одне питання, на яке суспільство також має право почути відповідь.
Сім років без вироку за замах на вбивство
Найбільш шокуючою деталлю цієї історії є те, що особа, яку нині підозрюють у смертельному побитті пенсіонера, вже давно перебувала на лаві підсудних.
Йдеться про кримінальне провадження №300/29/18, у якому чоловіка судять за замах на вбивство із застосуванням ножа. Минуло майже сім років. За цей час остаточного вироку так і не ухвалено.
Саме ця обставина сьогодні викликає найбільше обурення у родини загиблого. Вони переконані: якби справа була розглянута у розумні строки і покарання було невідворотним, нової трагедії могло б не статися.
Безумовно, юридично встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між затягуванням попередньої справи та нинішнім злочином має суд. Проте моральне питання нікуди не зникає: чи могла людина, яка сім років чекала вироку на волі, знову вчинити тяжкий злочин саме тому, що система не спрацювала вчасно?
Тепер родина боїться повторення історії
Після смерті пенсіонера підозрюваного взяли під варту. Однак у родини вже виникли побоювання, що і цей процес може затягнутися на роки.
Судове засідання у справі №936/1031/26, призначене на 28 липня, не відбулося через хворобу адвоката обвинуваченого. Наступне засідання призначене на сьогодні 4 серпня 2026 року о 10:10.
Син загиблого звертає увагу ще на одну деталь.
«Дивно, що окрім нас із родини потерпілого нікого не було. Складається враження, що рідні обвинуваченого вже знали, що засідання не відбудеться».
Редакція не може підтвердити або спростувати це припущення, однак наводить його як позицію родича загиблого.
Коли затягування справ перестає бути статистикою
У судових звітах роки розгляду кримінальних проваджень — це цифри. Для сім’ї Миколи Скубакова ці сім років стали смертельною ціною.
Коли обвинувачені у тяжких злочинах роками залишаються без остаточного вироку, суспільство має повне право ставити запитання про ефективність правосуддя. Адже йдеться вже не лише про строки розгляду справ, а про безпеку людей.
Родина загиблого свідомо поки що не розголошує прізвище підозрюваного та надала редакції дозвіл використовувати фотографії.
Ми висловлюємо щирі співчуття близьким Миколи Скубакова і продовжимо стежити за перебігом судового процесу.