Війна в Україні досі не вщухає. Остання дронова атака на Закарпатську область, яка межує зі Словаччиною, стала найбільшою атакою на цей регіон від початку російського вторгнення у лютому 2022 року. Однією з цілей стало прикордонне місто Ужгород, розташоване лише за кількасот метрів від словацького кордону.
Атака мала наслідки і для Словаччини. Приблизно на дві години з міркувань безпеки були закриті всі пункти пропуску на кордоні з Україною. Поліція, фінансова служба та Збройні сили Словацької Республіки згодом підтвердили, що моніторили ситуацію у координації з НАТО та іншими безпековими структурами.
Про те, як ситуацію сприймають безпосередньо в Ужгороді, в інтерв’ю для Korzár розповідає журналіст та аналітик Павло Білецький — директор Карпатського інституту євроатлантичних студій, а також співпрацівник львівського видання Високий Замок і словацького порталу для українців Новини зі Словаччини.
Закарпатську область вважають одним із найбезпечніших регіонів України. У
середу російська армія здійснила атаку дронами, наслідки якої зачепили також
Ужгород та інші населені пункти. Про що це свідчить?
— Це свідчить, перш за все, про те, що в Україні наразі повністю безпечних
регіонів немає. З іншого боку до Ужгорода дрони ще ніколи з початку війни
не долітали. І тому тут люди часто взагалі не реагували на повітряну
тривогу, бо думали, що це десь далеко, за перевалом і що сюди не дійде.
Але реальність така, що поки йде війна дрони у будь-який час можуть
з’явитися у кожному обласному центрі України. Інша справа, як цьому буде
протидіяти наша ППО та вогневі групи. Вони точно можуть зробити так,
щоб Шахеди не долітали до наших міст і були знищені на підходах до них.
Власне і вчора перед Ужгородом були збиті Шахеди. Але це питання
практики, дисципліни, забезпечення дронами-перехоплювачами і ще
багато факторів, які впливають на наш захист… А ще, на мою суб’єктивну
думку, це спроба залякати населення на крайньому заході України та
«привіт» від Путіна, який поки не збирається закінчувати війну і починає
провокувати ЄС, завдаючи ударів за кілометр від кордонів НАТО…
Як журналісти на Закарпатті сприйняли цю атаку? Чи вважаєте ви, що
подібні удари можуть повторюватися й надалі?
— Більшість журналістів на Закарпатті це — свідомі люди, які з початку війни
мають такі внутрішні моральні рамки і дотримуються законодавства щодо
висвітлення таких атак. Однак, є одиниці, які просто плюють на заборони,
ганяючись за кількістю підписників і виставляють у себе просто відео прильотів,
даючи росіянам повну картину для їхніх ЗМІ та інформацію, як спрацювала їхня
атака. Наприклад, у нас в Ужгороді є такий журналіст, який сміливо викладає
такі відео та фото свідчень людей, хоча це працює на руку ворогу. І мені досить
дивно, чому інших журналістів за такі речі карають, а до нього у наших
спецслужб немає питань…
Щодо повторних ударів, то, звичайно, що вони можуть бути. Росія вчора
випустила приблизно 1,5 тисячі дронів. Це свідчить про те, що вони їх
накопичили десятками тисяч. Але я сподіваюся, що наступного разу дрони
будуть збиті на підльоті до Ужгорода…
Ужгород межує зі Словацькою Республікою, яка є членом НАТО. Чи існує,
на вашу думку, ризик атаки, яка може зачепити й територію Словаччини?
— Звичайно, що існує такий ризик. І Словаччині варто бути готовій до такого
розвитку подій. Ви подивіться на інші країни ЄС, які межують з Україною. У
Румунії вже кілька разів падали російські дрони і нищили там майно. Так само у
Польщі було виявлено кілька разів російські безпілотники. Ці країни, й Угорщина
не одноразово піднімали у повітря винищувачі, щоб протидіяти таким атакам. На
нашій карті-радарі чітко видно, що ці дрони залітали на територію ЄС, тобто на
територію НАТО, щоб звідти атакувати Україну. Звісно, що без дозволів на це, бо
вони вважають, що їм не потрібні дозволи… Але так не має бути, бо це показує
слабкість наших сусідів… Тому я думаю, що Росія промацує кордони НАТО з усіх
боків, у тому числі і з боку Прибалтики, куди вони теж відправляють і
безпілотники і літаки і підводні човни…
Чому, на вашу думку, російська сторона здійснює такі атаки? Чи можна це
вважати провокацією?
— Звичайно, я у попередній відповіді вже про це казав. Це — у першу чергу
провокація, по-друге — спроба залякати українців, які думають, що живуть у
цілком безпечній області. А це — вплив на економіку, інвестиції, туризм і ще на
ряд речей. Війна — це економіка у першу чергу, тому знищуючи економіку
опонента, ти знищуєш його. Українські дрони теж сьогодні залітають дуже
далеко на понад 1-2 тисячі кілометрів від кордону і передають «привіт» нашим
ворогам або «запроваджують санкції» проти їхніх енергетичних компаній та
заводів оборонної промисловості…
Військовий експерт Олександр Мусієнко заявив, що атаки на Закарпаття можуть
бути пов’язані із завершенням епохи угорського прем’єр-міністра Віктора
Орбана. За його словами, Росія раніше могла уникати ударів по цьому регіону
через можливі домовленості з Будапештом. Мусієнко також припустив, що
Москва під час атак на захід України дедалі активніше використовує територію
Білорусі для координації дронових операцій. Що ви про це думаєте?
— У нас на Закарпатті у цю легенду вже давно ніхто не вірить. І тому я ніяк не
пов’язую ці дві історії. Тим більше, що Орбан програв вже місяць тому. То чому
раніше до нас не прилітало, тоді у квітні? Це — казка, яку запустили експерти,
які не живуть у Закарпатті і яким щодня треба придумовувати, шукати якісь
світові змови, якісь комбінації, щоб виступати на телебаченні та рекламувати
самих себе…
По-друге, ви знаєте, що на Закарпаття прилітало вже 4 рази і всі
рази при Орбану. Я тоді писав про це велику статю для всеукраїнського видання
«Високий Замок»
Це вчергове спростовує цей міф. А от про Білорусь, тут важко посперечатися, бо
так і є. Білорусь — це частина агресії, від якої потерпає Україна. Перші колони
на Київ у 2022 році йшли звідти… Звідти злітали російські літаки, летіли ракети у
бік України. Просто у Білорусі про це так голосно не повідомляють, бо там навіть
менша свобода слова, аніж у Росії. Там тихо роблять свою справу як союзники
країни-агресора. Україна має ці всі дані і вони, думаю, будуть оприлюднені, коли
ми будемо підбивати підсумки цієї війни…
На якому етапі, на вашу думку, зараз перебуває війна в Україні?
— Я не великий експерт у війнах. Але зараз видно, що від війни втомилася як
Україна, так і Росія. Путін хотів би й завершити, цю війну, але без серйозних
здобутків на фронті він це не зробить, бо втратить лице. А це для нього
найважливіше. А ми, з важкими боями, але не даємо йому це зробити. Тому
ситуація досить патова і питання переговорів про мир просто вже висить у
повітрі. На мир у нас моляться люди вже роками, на справедливий мир, на який
ми заслуговуємо. На жаль, великі політики, які вирішують долю України, не
мислять так, як мислить пересічний українець, який втратив житло, рідних,
близьких і який не знає, що його чекає завтра…
Тому, на мою думку, ми на етапі, коли війна вже ближче до завершення… Я
думаю, що це станеться протягом року, а може й швидше і що питання людей і
жертв стане на першому місці, а питання спірних територій — на другому.
Принаймні, я чую, що цього хоче багато українців…
Якими можуть бути подальші сценарії розвитку подій? Як ви вважаєте, конфлікт
поступово згасатиме чи, навпаки, може ще більше поширитися в Європі?
— Це — важке питання. І я думаю, сьогодні ніхто не може на нього відповісти: ні
Путін, ні Зеленський, ні Трамп, ні Макрон… Бо сценарію немає. Війна — це хаос.
У Путіна сценарій був захопити нас за три дні — його сценарій провалився дуже
швидко. Потім у нього був сценарій захопити 5 областей, — теж не спрацював. А
зараз ми вже не знаємо який у нього сценарій. У нас сценарій був спочатку — до
кордонів 1991 року. Сьогодні зрозуміло, що це — утопія у цій ситуації. Тепер у
нас сценарій — утримати те, що маємо, не дати просунутися ворогу і по-
можливості, відбити захоплені після 2022 року території. Це — важкий сценарій,
хоч і реальний. Тому очевидно, що Росія тиснутиме й надалі, намагатиметься
вийти на адміністративні межі Донецької області, захопити Краматорськ і підійти
до переговорів із козирями, як любить казати Трамп. А ми маємо цьому
завадити, ось і всі відомі сценарії.
Інші сценарії можуть з’явитися, якщо у війну не на словах, як це робить той же
Трамп, а на ділі втрутиться США. Але як лідер цієї країни так і цей сценарій є
непердбачуваним…