Розгромна поразка на недавніх парламентських перегонах в Угорщині правлячої упродовж 16 років поспіль партії ФІДЕС(FIDESZ), очолюваної чинним прем’єром Віктором Орбаном, поставила на політичну «розтяжку» і її сателітів у сусідніх країнах, котрі упродовж тривалого часу вірою і правдою служили режиму Віктора Орбана та допомагали йому утримувати владу. Не стала винятком у цьому сенсі й Партія угорців України КМКС (KMKSZ Ukrajnai Magyar Párt), котру засновали на базі громадської організації «Товариство угорської культури Закарпаття» – «Kárpátaljai Magyar Kulturális Szövetség».
Товариство угорської культури Закарпаття (ТУМЗ), більш відоме загалу за його угорськомовною абревіатурою як КМКС, діє на Закарпатті з лютого 1989 року. Починаючи з 1990 року дана організація брала участь у виборах до Закарпатської обласної ради і за їхніми результатами формувала власну фракцію та, в результаті політичних торгів, систематично виборювала собі посаду заступника, або першого заступника голови обласної ради.
З приходом партії ФІДЕС до влади у Будапешті у 2010 році КМКС-ТУМЗ поступово перетворилася у її неформальну українську філію на теренах Закарпаття. Саме через наближені до цієї структури фонди роками стабільно заходило фінансування з Будапешта, систематично транслювалися наративи про «утиски» угорців на Закарпатті, створювався політичний тиск на Україну, а через засновані на підставних осіб електронні та друковані україно- та угорськомовні ЗМІ виправдовувалося блокування євроінтеграції України.
З кожними новими виборами в Угорщині залежність КМКС від угорського патрона тільки посилювалася. Річ у тім, що підтримка відверто популістської політики ФІДЕС виборцями в самій Угорщині перед кожними виборами відчутно слабшала, особливо у Будапешті та економічно благополучних промислових і культурних центрах країни. «Вичавивши» максимум з угорського електорату режим Віктора Орбана «поклав око» на угорців сусідніх країн – Румунії, Словаччини, Сербії, України. Саме у другому десятилітті ХХІ століття офіційний Будапешт розпочав масштабну акцію по видачі угорських паспортів та задобрюванню закордонних угорців. Для успішної організації цієї роботи на місцях потрібні були організації-партнери у сусідніх країнах.
В Україні місію по залученню нового і відданого ФІДЕС електорату поклали на КМКС, з яким, слід визнати, воно справлялось досить успішно. Щоправда, на самому початку справи пішли дещо не в тому руслі, на яке розраховувала угорська влада. Отримавши паспорти громадян Угорщини громадяни України стали переїздити на постійне проживання до «віднайденої батьківщини» у такій кількості, яку сама Угорщина не була готова прийняти. Це тільки загострювало й так непросту соціально-економічну ситуацію, розпалювало неприязнь місцевого населення до «понаєхавших», котрі перебралися в Модьорорсаг «об’їдати» корінних мадяр. Ситуація дійшла до того, що у 2017 році угорська влада організувала для очільників місцевих угорськомовних громад Закарпаття (переважна більшість з яких традиційно є членами КМКС) у місті Ніредьгаза «міжнародну наукову конференцію» на якій високопоставлений чиновник з Будапешта прямим текстом мовив: «Угорщина не потребує закарпатських угорців в Угорщині. Угорщина потребує угорців в Україні. Саме тому наша допомога буде адресною для тих, хто розбудовує Угорщину в Україні».
Роздача угорських паспортів громадянам України тривалий час спричиняла сплеск напруги та взаємних звинувачень між Україною і Угорщиною. Усі, в тому числі й українська центральна і місцева влада, силові структури, добре знали, що десятки тисяч закарпатців і не тільки угорської національності, мають паспорти громадян Угорщини при діючій забороні на подвійне громадянство. Знали, але закривали на це очі. Тим часом задобрений різними подачками закордонний електорат ФІДЕС регулярно раз на чотири роки платив йому «данину» своїм голосом у день парламентських виборів.
Ситуація почала мінятися після останніх місцевих виборів в Україні у жовтні-листопаді 2020 року. За їхніми результатами КМКС- ТУКЗ набрав 11.5% голосів та знову, як і в попередньому скликанні, провів до Закарпатської обласної ради VІІ скликання власну фракцію у складі 8 депутатів. У ході підготовки першої сесій обласної ради почалися звичні «торги». Однак, щось пішло не так. Достеменно невідомо чому саме: чи то запити КМКС були занадто завищеними, чи тому, що лідером фракції провладної партії «Слуга народу» в Закарпатській облраді був відставний генерал СБУ Олексій Петров, але цього разу замість звичних преференцій КМКС-ТУКЗ отримала… обшуки силовиків. 30 листопада 2020 року Служба безпеки України провела кілька обшуків в офісах угорських організацій та фондів, а також у будинку очільника КМКС-ТУКЗ Ласло (Василя) Брензовича під час яких там знайшли друковані матеріали, що популяризують створення етнічної автономії на Закарпатті та «Великої Угорщини», яка включає в себе території сусідніх держав, де проживають угорські меншини. Сам фігурант справи завбачливо і завчасно виїхав з Ужгорода до Будапешта і з того часу в Україну так і не повертався. За кілька тижнів по тому Закарпатський апеляційний суд наклав арешт на майно, вилучене під час обшуку у Ласло Брензовича. У перший день роботи першої сесії Закарпатської обласної ради 7 грудня 2020 року усі депутати Партії угорців України КМКС демонстративно покинули сесійну залу на знак протесту проти дій українських силовиків.
А згодом почалася широкомасштабна війна Московії проти України і героїчна боротьба українців усіх національностей з одвічним ворогом за власну державу, незалежність, свободу і право жити на своїй землі, у якій жертовно гинуть й угорці України. Незважаючи на це, упродовж усіх чотирьох років спротиву, КМКС-ТУКЗ жодного разу не засудило російську агресію, від якої потерпають і угорці Закарпаття, не звернулось до Віктора Орбана, котрий за роки війни регулярно зустрічався з кремлівським кровожером, з вимогою не блокувати вступ України до ЄС, не саботувати санкції проти Росії, підтримати Україну на міжнародному рівні. КМКС насправді уподобилося тому мавпеняті, котре нічого не бачить, нічого не чує і нічого не каже…
І от 18 квітня цього року, за тиждень після гучної поразки партії Віктора Орбана, у місті Берегово відбулися XXXVI загальні збори КМКС-ТУКЗ. Делегати зборів обрали керівником своєї організації на наступний термін… Ласло Брензовича, котрий брав участь у роботі зібрання в режимі online з угорської столиці. Пікантність ситуації полягає ще й у тім, що в Будапешті найближчими днями, вперше за 16 років, зміниться влада і є великі сподівання, що зміниться й зовнішньополітичний курс Угорщини з пропутінського на проєвропейський, як про це і заявляв новий угорський лідер Петер Мадяр. А в КМКС-ТУКЗ усе стабільно – Ласло Брензович фьвник (начальник) на всі часи! Навіть незважаючи на те, що він уже шість років живе поза Україною. Людина, котра впродовж багатьох років формувала собі імідж вірного соратника Віктора Орбана, має вести угорську громаду Закарпаття у нову політичну реальність! Це справжній сюр, який засвідчує, що попри всі геополітичні зміни сутність організації не змінилася. Вона не зробила жодних висновків і продовжує жити хворобливими ілюзіями позавчорашнього дня.
Тим часом упродовж останніх років на Закарпатті сформувалося нове покоління лідерів угорської громади не уражених вірусом токсичної політики Віктора Орбана. Це молоді та прагматичні політики, котрі добре усвідомлюють, що повноцінний і успішний розвиток угорської громади Закарпаття є можливим лише при тісній співпраці з українською владою, спільно з поступальним соціально-економічним розвитком усього Закарпаття, при реальній європейській інтеграції України. І саме вони, а не заскорузлі у своєму антиукраїнстві трансформатори маргінальних ідей Віктора Орбана, спроможні стати справжнім голосом громади угорців Закарпаття та забезпечити перезавантаження українсько-угорських взаємин з тривалого протистояння у площину партнерських і добросусідських стосунків, співзвучних духові сучасної європейської спільноти, а Партія угорців України КМКС – може стати надійним містком для налагодження якісно нових українсько-угорських стосунків. Але для цього самій партії найперше потрібно перезавантажити себе.
А ось думка з цього приводу заступника голови правління ГО «Асоціація політологів та міжнародників УжНУ» Олександра Бертолона:
«Переобрання на новий термін Ласло (Василя) Брензовича головою Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС-ТУКЗ) радше висвітлює глибоку інституційну кризу організації, аніж її стабільність. Ситуація, коли очільник ключової структури закарпатських угорців керує нею дистанційно, перебуваючи останні шість років в Угорщині, є парадоксальною. В умовах воєнного стану та складних соціально-економічних викликів угорська національна меншина потребує лідера, який фізично розділяє ці реалії на місці, а не керує процесами через екран монітора.
Останніми роками під керівництвом Брензовича КМКС-ТУКЗ стало головним реципієнтом фінансової підтримки від уряду Віктора Орбана. Ця співпраця мала яскраво виражений політичний характер: Будапешт активно використовував тему захисту прав закарпатських угорців для внутрішньої пропаганди та мобілізації електорату, а Брензович відігравав роль цілком лояльного провідника цих інтересів. Однак із політичними змінами в Угорщині та формуванням нового уряду лідером партії ТІСАПетером Мадяром, ця модель опиняється під загрозою. Цілком очевидно, що нова влада ініціює й детальний аудит наданих Угорщиною багатомільйонних грантів і змінить підходи, відмовившись від спонсорування старих політичних сателітів ФІДЕС на користь прозорих та деполітизованих механізмів допомоги.
З огляду на ці фактори, переобрання Брензовича виглядає як спроба нинішніх зверхників організації законсервувати статус-кво, що, безумовно, заганяє її в глухий кут. Для збереження впливу, налагодження конструктивного діалогу з Києвом та забезпечення подальшої підтримки від оновленого Будапешта, КМКС-ТУКЗ критично потребує кадрового оновлення. Організації необхідне омолодження керівництва та обрання лідера, який не обтяжений політичним шлейфом і постійно перебуває у Закарпатській області, спільно з громадою. Без цих кроків КМКС-ТУКЗ ризикує опинитися в самоізоляції, втративши довіру як власної громади, так і майбутніх угорських донорів».
Василь Ільницький, Карпатський інститут євроатлантичних студій