Оксана Лівик, начальниця першого відділу Берегівського РТЦК та СП, що базується у Виноградові, стала ключовою фігурою в корупційній схемі, що дозволяла “купити” звільнення від мобілізації під виглядом психічного захворювання. Її зловили на гарячому, але з ґрати вона не сіла. Натомість зновк сіла у крісло керівника ТЦК
$14 тисяч за психічний розлад: як працювала схема легального ухилення
За 9–14 тисяч доларів “клієнт” отримував медичну довідку, яка засвідчувала його непридатність до служби. Отримавши такий документ, чоловік виключався з військового обліку і міг спокійно виїхати з країни, в якій тривала війна.
Стаціонар “для галочки”, фіктивні діагнози й посвячені лікарі — мережа працювала як бізнес
У справі фігурує група осіб: завідувач психонаркологічного відділення, члени військово-лікарської комісії, лікарі-психіатри з Хуста й Виноградова та цивільні посередники. Сценарій був налагоджений до дрібниць. Чоловіка кілька днів “лікували” у психіатричному закладі, після чого виписували правдоподібну довідку. Лівик, використовуючи службове становище, спрямовувала ці документи в потрібні структури. У фіналі — непридатність і “білий квиток” на виїзд.
18 тисяч доларів готівкою: перші докази злочину вилучено під час обшуку
Під час слідчих дій правоохоронці задокументували передачу 18 тисяч доларів. Ці гроші мали стати оплатою за оформлення чергових фіктивних висновків. Досудове розслідування виявило два завершених випадки підготовки й передачі таких документів. І це лише верхівка айсберга, адже кількість “відпущених” ухилянтів могла обчислюватися сотнями.
Дорога нерухомість, автопарк і зарплата чиновниці
Офіційна заробітна плата посадової особи територіального центру комплектування — аж ніяк не ресурс для придбання апартаментів в центрі Ужгорода, багатоповерхівки в селі Сойми й автомобілів преміумкласу. Та саме так і живе пані Лівик. Її спосіб життя ще до початку розслідування викликав підозри в незаконному збагаченні, які лише підтвердились результатами слідства.
Фігурантам світить до 10 років, але підозрювана вже на посаді
ДБР спільно з прокуратурою передали справу до суду. Усі підозрювані були відсторонені від посад, отримали запобіжні заходи. Ось тут ДБР розповідає про справу:
https://youtu.be/dSNbIbnNxTM?si=czNC_kILL9IBzszF
Усім інкримінують створення організованого угруповання, незаконне переправлення осіб через кордон, зловживання впливом і корупційні дії. Кожна з цих статей передбачає до 10 років ув’язнення. Але ключова обвинувачена — Оксана Лівик — сьогодні знову працює в ТЦК. Але чому Лівикию неию під вартою?
Суд провалився через відсутність прокурора
Формальне пояснення повернення Лівик виглядає принизливо для правової системи. Вона не з’явилася на засідання суду, а прокурор… не подав клопотання про продовження запобіжного заходу. Як наслідок, термін відсторонення сплив, і жодних перешкод для поновлення на посаді не залишилося. Саме ця халатність, або цілеспрямоване “непомічання”, дозволила їй спокійно повернутися в службове крісло.
Людина, яка продавала право не воювати, знову вирішує, хто служитиме
Попри все, на сьогодні маємо той факт, що Оксана Лівик — чиновниця, яку обґрунтовано підозрюють у продажі “психіатричних індульгенцій” від війни, сьогодні знову керує мобілізаційним процесом у прикордонному районі. Це не просто юридичний парадокс. Це — моральна катастрофа й підрив авторитету системи судочинства й прокуратури у цілому. І тут проблема не в Лівик, а в системі, яка дозволила її повернення. В системі, де правоохоронці передають справу до суду, журналісти викривають корупційні механізми, а чиновниця — повертається до роботи, бо “ніхто не з’явився на засідання”. Це вказує на глибоку інституційну деградацію, де навіть під час війни держава не може забезпечити елементарного — відсторонення підозрюваної в злочині.
Тож виникає риторичне питання: ми будуємо правову державу, де злочини караються чи толеруємо державу, де злочини преміюються поновленням на посаді?
Біографічна довідка
Лівик Оксана народилася у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчила Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «фінансист». Проходила службу у Донецькому обласному військовому комісаріаті, де обіймала посади фінансиста, начальника соціальної групи, заступника начальника з фінансово-економічної служби.Після переїзду комісаріату до Маріуполя працювала у місті недовго, згодом продовжила службу у військовій частині оперативного командування «Схід» у місті Дніпро на посаді фінансиста в Управлінні.З 2014 року проходить службу у Закарпатській області. Працювала начальником відділення офіцерів запасу і кадрів, пізніше — заступником військового комісара Виноградівського РТЦК. Після реорганізації обійняла посаду начальника відділу.