Закарпатський депутат облради й за сумісництвом військовослужбовець ЗСУ Денис Ман емоційно звернувся до земляків у зв’язку з хвилею критики, що шириться соцмережами навколо дій територіальних центрів комплектування в Ужгороді
«Кажуть, в Ужгороді розбушувались ТЦК. Що вони собі дозволяють? Насильно змушують здорових чоловіків виконувати свій обовʼязок по захисту своїх родин. Це просто якесь неподобство», — іронічно наводить «типовий коментар» з Facebook військовий.
Ман підкреслює: ТЦК — це теж військові. І кожен у формі заслуговує на повагу, незалежно від того, де він виконує службу — на фронті чи в тилу.
«Будь ти хоч тричі мажор із фоточками з празького котла і кухлем рятувального пивця — ти не маєш права зневажати тих, хто стримує ворога», — пише він.
Денис також відверто говорить про нерівномірність мобілізації: «На відео з “обуреними дівчатами” видно здорових чоловіків, а у військові частини чомусь приходять здебільшого хворі й дуже немотивовані. Підозрюю, ті сміливі і здорові десь зникають дорогою»…
Депутат акцентує: війна триває, втрати — щоденні й жахливі, а втома і нестача людей на фронті вже вартує життів: «Часто бійці гинуть не тому, що слабші, а тому що втомлені: не встиг зреагувати, не почув вихід міни чи наближення fpv-дрону. І це — теж наслідок браку ротацій».
«Якби достойні чоловіки взяли в жменю свою чоловічу гордість і принесли її у військкомат на 12-му році війни — ніяких рейдів би не було», — пише Ман.
Він висловився проти поділу військових на «справжніх» і «бусифікаторів», нагадавши: кожен у формі — це військовий, і кожен заслуговує на повагу. Тим більше в умовах, коли втрати ЗСУ часто стаються не через слабкість, а через втому, брак ротацій і брак людей.
«Нас щодня вбивають росіяни — підступно, нахабно, без правил. І поки одні йдуть у бій, інші «пакують» інвалідні довідки та викладають фото з Праги. Ви не бачите “зник безвісти” чи “загинув”, але ці цифри приголомшливі», — наголосив військовий. Його пост викликав шквал реакцій.
Один із користувачів, Макс Мінькевич, розкритикував ТЦК за витрати, бюрократію і «знущання» над призовниками, наводячи приклади безглуздих і принизливих ситуацій із врученням повісток, перевезенням наркозалежного по всій країні й абсурдними витратами.
На це Ман відповів спокійно:«Ти дивишся на світ через призму свого досвіду, а не через систему. Питання корупції не заперечую. Але от питання безвідповідальності тих, хто вирішив, що не зобов’язаний захищати свою державу, всі применшують».
Коментатори підтримали військового. Ксенія пише: «Коли далеко від фронту — забувається, хто і де ворог. Починають бачити ворогів у військових. А це — чиясь дитина, чоловік, дочка, батько».
Людмила Бандурчак зазначає: «Цікаво, що вже про права людей, які в окопах з перших днів війни, ніхто не говорить».
Втім, критика стосувалася і несправедливості. Іван Белецький підняв тему про «своїх», яких не чіпають:
«В казино “Апартель” ніхто з впливових броньованих не сидить. А простих пакують пачками».
Денис Ман погодився:«Так, Іване, Ти правий. Але мова і про те, що ті, хто бережуть свої “квіточки” від служби, не розуміють — усе має наслідки. Не готові до війни — тотальна проблема».
Його публікація завершувалась просто: «Маю честь. І якщо треба буде допомогти мобілізуватись у гідний підрозділ — звертайтесь».