Верховна Рада України прийняла Закон №9549 щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури. Цей Закон, що безпосередньо стосується всіх громад України, зокрема 64 територіальних громад Закарпатської області, передбачає низку змін, які дозволять громадам працювати з землею більш гнучко й ефективно — навіть в умовах воєнного часу.
Відтермінування — реальна відповідь на виклики війни
Серед ключових положень Закону — перенесення з 2025 року до 2028 року кінцевого терміну, протягом якого встановлення і зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися без обов’язкового розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад.
Також удосконалюється процедура розроблення схем планування окремих частин території України. Встановлено, що такі схеми розробляються за рішенням Кабінету Міністрів України, а їхня відсутність не є перешкодою для розроблення інших видів містобудівної документації.
Що стало основою для прийняття Закону №9549?
Станом на квітень 2025 року, лише дві з 1469 громад в Україні розробили комплексні плани просторового розвитку територій. І це — показник не недбалості, а наслідок об’єктивних чинників, пов’язаних із війною.
Закарпаття — не виняток. Жодна із 64 громад області не завершила ці документи станом на цей час, попри активну роботу над ними до 2022 року.
Голос 1000 громад почули
Питання необхідності перенесення кінцевого терміну розроблення комплексних планів системно піднімалося на засіданнях регіональних Конгресів та національному Конгресі місцевих і регіональних влад при Президентові України.
Під час Конгресових слухань 19 червня 2025 року, які відбулися на платформі Офісу Конгресу, понад 1000 громад, включно з громадами Закарпаття, висловилися однозначно щодо необхідності продовження дії відповідних положень законодавства.
Йшлося про:відтермінування обов’язковості містобудівної документації у форматі електронного документа;скасування вимоги обов’язкового створення схем гірських територій, як надлишково ускладненого й малоефективного документа;необхідність зберегти здатність громад до розвитку навіть без завершених комплексних планів.
Конгрес при Президентові України відіграв ключову роль у формуванні цього рішення. Саме він став дієвим майданчиком, де громади змогли бути почутими, а їхній голос — врахований на рівні законодавства.Чому громади не встигають?
Громади акцентували: в умовах війни завершити розробку комплексних планів просторового розвитку територій до кінця 2025 року не представляється можливим. Причини — не бюрократичні, а реальні: відсутність достатньої кількості фахівців для розробки планів;
неможливість ухвалити відповідні рішення через ризики воєнної обстановки;
блокування можливості відводити ділянки для бізнесу та інфраструктури;
зупинка інвестпроєктів, стагнація економіки, відтік робочої сили за кордон;
нездатність забезпечити надходження до місцевих бюджетів.
Усе це вдаряє по спроможності громад, а отже — і по майбутньому краю.Комплексні плани — це важливо. Але після Перемоги
Комплексні плани просторового розвитку — важливий інструмент розвитку громад
Саме тому Закон передбачає відтермінування їх розробки до 2028 року. Після завершення війни громади зможуть у плановому порядку залучити фахівців та якісно завершити процес, заклавши міцну основу для інфраструктурного, економічного й соціального відновлення.
Верховна Рада і Президент — на боці громадУхвалення цього рішення — відповідь на запити абсолютної більшості громад України.
Народні депутати, почувши позиції місцевого самоврядування, проголосували за Закон, що відповідає реаліям воєнного часу.
Одну з вирішальних ролей відіграв саме Конгрес при Президентові України, підтвердивши статус ефективного інструменту взаємодії між громадами та центральною владою.
І, зрештою, Президент Володимир Зеленський підтримав запит територіальних громад і підписав Закон, ввівши його в дію.
Що це означає для Закарпаття?
Для 64 територіальних громад Закарпатської області цей Закон відкриває можливість: працювати з землею без штучних обмежень;
залучати інвесторів навіть без завершених просторових планів;
реалізовувати проєкти цифрової, логістичної та соціальної інфраструктури;
створювати нові робочі місця;
стримати відтік населення та зберегти людський потенціал.