На сьогодні російська мова на Закарпатті не має інституційної опори, але продовжує існувати на рівні побуту. Про це публічно заявив Павло Чучка — відомий в Україні гуморист, ресторатор та етнограф, аналізуючи мовну ситуацію в регіоні та причини, через які мова країни-агресора й надалі звучить на вулицях Ужгорода та інших закарпатських поселень.
За його словами, класичних ознак присутності російської спільноти на Закарпатті фактично не залишилося.
«Росіяни вже не мають підтримки для свого росіянства. Немає жодної російськомовної школи в області. Немає редакції російського радіо чи телепрограм. Немає факультетів і кафедр російської мови, немає газети “Єдінство Плюс”. Немає жодного вияву того, що російська спільнота на Закарпатті живе як організоване середовище», — наголошує Чуска.
Втім, попри відсутність освітніх, медійних і культурних інституцій, російська мова, за його спостереженнями, не зникає з публічного простору, а подекуди навіть розширює свою присутність.
«Але російська мова побутує на всіх рівнях і розширяється. І тут важливо чесно сказати — що її сьогодні підтримує», — зауважує він.
Перший фактор — переселенці
Першою причиною Павло Чучка називає внутрішньо переміщених осіб, які приїхали до Закарпаття з регіонів, де роками не існувало повноцінної українськомовної освіти.
«Ці переселенці російськомовні не тому, що не хочуть, а тому, що не мали можливості вивчити українську мову. Там, звідки вони приїхали, українських шкіл просто не було», — пояснює він.
Водночас гуморист переконаний: цей фактор є тимчасовим.
«Це питання часу. Пройде 10 років — і ті люди, які сьогодні ходять Корзом і говорять російською, говоритимуть українською. Їхні діти точно — бо вони підуть у закарпатські, українськомовні школи», — прогнозує Чучка.
Другий фактор — значно небезпечніший
Набагато серйознішою загрозою, на думку Павла Чучки, є інформаційне та ідеологічне середовище, яке щоденно відтворює російськомовний простір незалежно від географії.
«Перше — це російськомовний YouTube. 90% контенту там російською мовою, а з цих 90% приблизно 80% — це московські наративи. Це і є Москва», — підкреслює він.
Другим елементом цього ж ланцюга Чучка називає московську церкву.
«І друге — оця косохреста, московська церква, яка нікуди не пішла, яка залишилася тут. Вона працює на русифікацію», — заявляє гуморист.
Саме поєднання цих двох чинників, за його словами, має довготривалий і глибокий вплив.
«Оці дві речі гальмують процеси. Це дуже сильно наслідкає. Села — менше, бо там своє середовище. А от міста вже перелікалися дуже сильно», — підсумовує Павло Чучка.
Якщо підсумувати думку Павла Чучки, то виходить досить холодний діагноз ситуації: без активної українськомовної культурної, цифрової та духовної альтернативи навіть відсутність російських інституцій не гарантує зникнення російського впливу. Закарпаття ж, як і вся країна, сьогодні воює не лише за території, а й за мовний простір.