В Україні можна роками не здійснювати правосуддя — і при цьому отримувати близько 100 тисяч гривень щомісяця. Саме така історія у судді Мукачівського міськрайонного суду Руслана Іваницького, про якого днями розповіло Громадське. Вже близько восьми років він фактично не розглядає справи, однак залишається в системі й отримує суддівську винагороду — понад 1,2 мільйона гривень на рік . Але головне тут навіть не зарплата, а спосіб життя його родини, який викликає значно більше запитань, ніж відповідей.
Мати-пенсіонерка з квартирою за пів мільйона доларів
Ключова фігура у цій історії — 73-річна мати судді Ганна Іваницька. Її життєвий шлях типовий для представників старої управлінської школи: від робітничих професій до багаторічної роботи у Мукачівському міськвиконкомі, де вона з часом стала заступницею міського голови. Після завершення кар’єри у 2014 році вона певний час не вела активної публічної діяльності, а згодом відкрила ФОП і стала співзасновницею бізнесу . Саме на неї оформлена значна частина активів родини.
Найбільш показовий приклад — квартира у престижному ЖК Signature у центрі Києва площею 104 квадратні метри. Ринкова вартість такого житла — щонайменше 400 тисяч доларів, однак придбана вона була за 3,6 мільйона гривень, що виглядає як ціна, відірвана від будь-якої ринкової реальності . Водночас офіційні доходи Іваницької за понад 25 років становлять менш як 12 мільйонів гривень, що ставить під сумнів можливість здійснення таких покупок за легальні кошти. Окрім цієї квартири, на неї оформлені десятки об’єктів нерухомості — земельні ділянки, ресторан «Велюр», комерційні приміщення, а також майно, яке раніше належало самому судді.
Сам суддя: без справ, але зі статусом
Руслан Іваницький має суддівський стаж близько 15 років, однак його кар’єра фактично зависла ще у 2018 році, коли Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала його таким, що не відповідає займаній посаді. Це рішення було оскаржене, і відтоді він не здійснює правосуддя, але продовжує отримувати заробітну плату та залишатися у системі . Під час перевірок виникали питання і до його майнового стану. Частину нерухомості він передав матері за довіреністю, яка згодом використовувала її для отримання доходу. Сам суддя при цьому стверджував, що не декларує ці доходи, оскільки майно нібито передавалося у безоплатне користування, що, за оцінками юристів, може свідчити про ознаки недостовірного декларування .
Окремо варто згадати приміщення, яке раніше належало судді і фігурувало у кримінальному провадженні щодо підпільного грального бізнесу. За матеріалами справи, там працювали гральні автомати. Сам Іваницький пояснював, що передав приміщення у безоплатне користування стороннім особам, яких навіть не знав. У підсумку кримінальне провадження було закрите без повідомлення про підозру .
Донька і родинні зв’язки: рішення, земля і забудова
Ще одна важлива фігура — донька Ганни Іваницької, сестра судді Олеся Островська, яка є депутаткою Мукачівської міської ради. Саме цей орган ухвалював рішення щодо земельної ділянки, яка належить її матері: її цільове призначення було змінено на таке, що дозволяє багатоквартирну забудову . Хоча сама депутатка формально не голосувала, рішення було підтримане більшістю. Додатковий контекст створює і те, що її чоловік працює у Держгеокадастрі, що ще більше підсилює вплив родини у земельних питаннях.
Паралельно родина займається бізнесом, зокрема рестораном «Велюр», який разом із земельною ділянкою потрапив у податкову заставу через наявний борг. Це свідчить про активну комерційну діяльність, яка існує паралельно з державною службою та політичними позиціями.
Наступне покоління: 21 рік — і вже забудова
До процесів активно долучається і молодше покоління. 21-річна племінниця судді, Анастасія Островська, вже володіє земельними ділянками, на яких ведеться будівництво житлового комплексу на десятки квартир . Крім того, вона має у власності дорогі автомобілі, загальна вартість яких обчислюється мільйонами гривень. Такий рівень активів у настільки молодому віці виглядає нетипово і ще більше підсилює загальну картину концентрації ресурсів у межах однієї родини.
На тлі всієї цієї історії ключовим залишається один факт: суддя, який роками не здійснює правосуддя, продовжує отримувати близько 100 тисяч гривень щомісяця і збагачується, зберігаючи статус представника судової влади