Скандал навколо виступу Габрієлли Дерепи в ООН у Женеві з кожним днем лише наростає. Дівчина, яка публічно заговорила про «утиски підкарпатських русинів», за кілька діб із маловідомої блогерки перетворилася на фігуру міжнародного рівня. Але що більше з’являється фактів про її діяльність, тим очевидніше стає: за фасадом «захисту меншини» вимальовується зовсім інша історія.
До цього скандалу долучилися не лише журналісти й військові, а й представники культурного середовища. Серед них — сучасний український художник і публіцист, член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка з 2023 року Олекса Ман, який публічно пояснив, чому історія з Дерепою викликала в нього не захоплення, а тривогу.
«Десь роки півтори тому у мене в стрічці почала зʼявлятись така собі блогерка Габріела Дерепа. Причому зʼявлятись агресивно, видно було, що її активно просувають. Називався її блог “Історія Закарпаття по-закарпатськи”. В текстах цієї Дерепи одразу кидались у вічі проросійські і промадярські наративи, які висувались на перший план, замовчування, перекручення і ігнорування багатьох важливих історичних фактів і загравання з політичним русинством.
Це було настільки шито білими нитками, що не помітити це було просто не можливо».
За його словами, коментарі під дописами Дерепи дуже швидко перетворили її сторінку на центр тяжіння для відверто агресивної публіки.
«В коментарях у неї біснувалось купа відвертої ботні з закритими профілями, яка з її подачі написувала, окрім “Габріелочка– ти ж наша русиночка”, що Закарпаття ніякого відношення до Украіни немає, українці і русини – то окремі народи, і відправляла всіх незгодних з цим “в Галичину за перевал”. Та і просто були широко представлені йододифіковані дебіляки і вата, яким Україна насцяла у підʼїзді і “нічого не дала”, а вони дуже унікальні і окремі, яких тут вистачає. Як, з рештою, і скрізь по країні».
Згодом, як розповідає митець, за образом «народної історикині» почали відкриватися зовсім інші факти.
«Потім зʼясувалось, що ніяка вона не історикиня, історичної освіти не має, вчиться на щось на зразок культурології і живе у Швейцарії, та до Закарпаття має стосунок рівно такий же, бо її вивезли у віці чотирьох років у Швейцарію по батьківській німецькій лінії».
Окремий епізод, який, за словами Мана, став для нього показовим, — поява Дерепи в рубриці «Історик щосуботи» історика Віталія Дрібниці.«Згодом я її побачив в рубриці “Історик щосуботи” у історика Віталія Дрібниці, де вона щось невнятно блеяла, не спромігшись відповісти на різні історичні питання по Закарпаттю, які цікавили Дрібницю. Йому її запросити порадили підпісники і він запросив. І, як джентельмен поставився, як на мене, при всій повазі до нього, дуже поблажливо до дівчини, що “цікавиться історією і веде блог на історичну тему”.
І після цього у мене зʼявилась думка, що її тексти кимось добряче прописані, бо не може людина щось незрозуміле і неаргументовано боботіти в живій розмові, а потім раз і валити чітко і без перебоїв свою псевдоісторичну і добре підчищену маячню».
Проблемною, за словами художника, є й мова, якою Дерепа веде свій блог.«З приводу “по-закарпатськи” теж виявилась проблема, бо вона розмовляє штучною мовою, замінюючи українські слова русизмами, чи мадяризмами, з чого виходить якийсь дивний суржик, який вона видає за закарпатський діалект, а в ідеалі, як їй би дуже хотілось, за “русинську мову”.
На що їй неодноразово вказували в коментарях самі закарпатці, які від неї тащились, але писали, що вона дуже перегибає з мовою, і в Закарпатті на такій беліберді, яку вона видає за мову, ніхто не говорить».
Кульмінацією цієї історії став виступ у Женеві.«Ну а потім, пару днів тому, вона зʼявляється на засіданні ООН в Женеві і розповідає про “утиски Україною підкарпатських русинів”. Що дуже очікувано, враховуючи її діяльність, яка працює на розкол держави під час війни. Хто її уповноважував говорити від них і хто вони такі взагалі, залишається невідомим, і я підозрюю, що це був виключно товарищ майор ФСБ, який і курує цю всю богадельню».
Саме цей момент, за словами Мана, остаточно зняв усі питання щодо справжньої мети діяльності блогерки.«От такі справи, якщо коротко. Інформаційна війна триває, бажання качнути Закарпаття в бік сеператизму залишається, лити псевдоісторичну маячню в макітри місцевим челядникам вдається, і нікуди це не дівається. І грати на їх незнанні історії — теж».
Він також зазначає, що на діяльність Дерепи вже звернули увагу українські військові.«На діяльність цієї Дерепи вже звернули увагу наші військові, що дуже добре. Бо працює вона, не покладаючи рук».
На завершення Олекса Ман радить тим, хто хоче розібратися в темі глибше, звернутися до фундаментального дослідження Любомир Белей «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro, Темпора, 2017 рік. https://ounb.uz.ua/content/files/E-library/2021/beley/Rusynsk_separatyzm.pdf?fbclid=IwY2xjawOf31pleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAwzNTA2ODU1MzE3MjgAAR6UgnC36Id5e_dI2HYOgIdmJemcBt1J2Y78Asa1v4VuB3s34T9a6JHYSsaQNg_aem_9aMaQe5tVHOhWBDI9Vv0RA
Саме ця праця детально пояснює, як і навіщо в Україні десятиліттями конструювався політичний проєкт «русинства» та як він використовується для інформаційних атак і спроб розколу держави.
Будь-яка свобода слова на Україні асоціюється з ФСБ
Згоден з автором.