Ранок, зупинка, холод і повна невизначеність. Саме так для багатьох ужгородців починається звичайна поїздка громадським транспортом з Горян. Попри жахливий стан маршруток, люди досі не знають головного: коли приїде автобус і чи приїде взагалі…
Водій автобуса: «Я їжджу як хочу…»
Вчора у Facebook ужгородка Марія Галинська опублікувала допис, який миттєво відгукнувся сотнями схожих історій. Жінка розповіла, що майже годину чекала маршрутку №10, аби доїхати до мікрорайону Горяни. Коли ж автобус нарешті з’явився, вона спробувала з’ясувати у водія, де можна знайти графік руху громадського транспорту.
Відповідь була показовою і водночас принизливою:
«Я не знаю, я їжджу як хочу, а якщо вам не подобається, то могли поїхати на таксі. Відстежуйте в Дозорі».
Марія пояснює: у «Дозорі» немає графіка. Додаток показує лише момент виїзду автобуса з кінцевої зупинки біля «Нової Лінії», але автобус там може стояти і 40 хвилин, як це було цього дня. Поки маршрутка доїде до потрібної зупинки — минає майже година…
«Тому мене дуже цікавить графік руху по годинах і хвилинах! Є такий графік? Бо не дуже приємно стирчати на зупинці в мороз чи спеку, в сніг чи дощ… І шкода часу!» — каже ужгородка.
Маршрут, який виглядає «наче з війни»
Окрема тема — стан автобусів, які курсують у Горяни. За словами Марії Галинської, сюди, «напевно, їздять найстрашніші маршрутки Ужгорода ».
Салон оббитий так, ніби не фанерою, а пресованим папером. Цей «папір» протертий і виглядає так, наче автобус побував на війні й давно мав бути списаний. Під час дощу дах протікає в багатьох місцях і папір намокає та стає бурого кольору.
«Чесно, аж гидко в такому автобусі їхати. Якби то було 2–3 зупинки, то я б краще пішки пішла, але ж до Горян далекувато», — каже жінка.
До цього додається ще одна проблема: маршрут №10 їздить у Горяни лише до 17:10. Хоча маршрути офіційно мають курсуватм хоч до 20.00. Тож люди, які працюють до вечора, фізично не встигають на останній рейс.
«А чому так? Люди з роботи не встигають на автобус!!! Чи це нікого не цікавить?» — ставить цілком логічне запитання мешканка міста.
У підсумку вона звертається до Ужгородської міської ради з проханням знайти можливість виділити хоча б один нормальний автобус на 10-й маршрут із заїздом на ринок Краснодонців.
Пасажирка: розкладу немає, автобуси набиті, а шофери не хочуть їздити…
Ужгородці у меежі масово підтримали жінку й поділилися власним досвідом користування маршрутом №10.
Зокрема, Наталія Василина написала розлогий і емоційний коментар, у якому без прикрас описала щоденну реальність мешканців Горян:
«Міській раді рух 10 маршруту і мешканці мікрорайону до одного місця. 10-й їздить ПРЕПАРШИВО щодня. Шофери не мають бажання їздити у пусту, рушаютт лише “набиті” як колись. Розклад їх особистий і їх бажання — у Горянах розвернеться і летить, секунду не почекає, як хто добігає, може і не зачекати, або кричать на людей про повільну посадку, бо він типу не встигає обігнати комунальні маршрутки»…
Водії 10-ки зїжджають з рейсу на калим?
За словами жінки, маршрутка може стояти вранці 10–15 хвилин на ринку, потім ще на зупинці навпроти «Барви», а далі 30 хвилин у пробці на Гагаріна / Карпатської України. У результаті дорога на роботу займає понад годину. За цей час можна у Берегово з’їздити, не те, що у центр міста…
Ввечері ж, у робочі дні, остання маршрутка їде десь без десяти п’ять або кілька хвилин по п’ятій, і водіям байдуже, чи чекають люди ще на рейс і чи мають вони альтернативу.
«Або просто тупо з’їжджають з рейсу на сторонній калим — їм треба гроші для свого власника і себе. Потім скаржаться, що нема людей і катати кількох людей не вигідно. Якість обслуговування і стае транспорту нікого не цікавить — головне підняті ціни», — підсумовує ужгородка.
Маршрут №10 належить родині мера
Після десятків скарг виникає логічне питання: хто відповідає за цей маршрут і такий рівень “сервісу”?
Наше розслідування показало, що маршрут №10 обслуговує ПАТ «Ужгородське АТП-12107», директором якого є Володимир Козун.
Водночас, за офіційною інформацією, найбільшою часткою підприємства, окрім інших номінальних власників або так званих “піджаків”, володіє донька рідного брата мера Ужгорода — 30-річна Тетяна Андріїв.
І тут питання виходить далеко за межі одного маршруту. Коли громадський транспорт, який щодня возить людей на роботу, до лікарень і додому, перебуває у такому стані, а графік руху фактично відсутній, відповідальність має бути не лише на водіях. За таке мають позбавляти ліцензії перевізника. Але мер же не позбавить ліцензії родинний бізнес…
Виникає цілком резонне запитання: чи хоча б не соромно пану Богдану Андріїву за такий “сервіс” перед ужгородцями?
А тим часом, поки пасажири мерзнуть на зупинках, рахують хвилини й слухають у відповідь «їжджу як хочу», хтось стабільно отримує прибуток із маршруту. І схоже, що комфорт людей у цій схемі — найменший пріоритет.