За великим рахунком головна претензія окремих активістів , які виступають проти розвитку в Закарпатті вітроенергетики зводиться до одного – «вони псують нам краєвиди».
Усе інше – або необґрунтовані «страшилки», або реальні, але не надто значні проблеми, які усуваються в процесі проектування та будівельних робіт. Досвід показує – при правильному підході під вітряками та поблизу них і рослинний покрів відновлюється, і праліси не вирубуються, і кумка червоночеревна кумкає у водоймі поруч, і гори не розколюються, і вода у криницях не зникне і навіть популяція птахів не зменшується.
А от краєвиди дещо змінюються. Не всюди, лише в окремих місцях. Якось воно не первозданно, не віковічно.
Так, будь-яка господарська діяльність змінює пейзаж. Хіба численні лінії електропередач з величезними опорами, хіба насипи та врізки залізничних колій та автострад, хіба тунелі та 60-метрові віадуки – не псують краєвиди?
Є враження, що вітряки просто запізнилися на 100 років. Якби їх збудували ще за часів Австро-Угорщини чи бодай Чехословаччини – то зараз ними б пишалися, як свідченням минулого технічного розвитку краю. Їх би розміщували на листівках та у фотоальбомах, до них би водили екскурсії, як до старих клепаних мостів тих часів та бункерів лінії Арпада. А там би екскурсоводи і десяток легенд вигадали для туристів.
Просто не було тоді, за Франца-Йовжія, таких технологій.
Та й років 40-50 тому будівництво ВЕС не викликало б обурення й протестів. Ніхто ж не протестував проти ЛЕП «Мир» чи газопроводу «Дружба», еге ж? Але їх збудували, вони працюють на економіку. І ці рядки ви можете читати в тому числі завдяки ним.
Це ми ще не згадували військову тропосферну станцію на тій же полонині Руна чи куполи РЛС на горі Стій. Теж псували краєвиди і втручалися в недоторкану природу, але щось не було чути протестів екоактивістів.
Отже, це все – справа дуже суб’єктивного сприйняття. Яке цілком може змінитися з плином часу. До того ж, якщо вам в горах просто нестерпно бачити вітряк – повертаєте голову на 10 градусів і знову милуєтеся улюбленими пейзажами. Ніхто ж не планує забудувати геть усе навколо.
А гори – вони не зруйнуються. Цього нам точно не варто боятися.
