Про це повідомляє журналіст Михайло Папіш. Ідеться про спортбазу “Закарпаття”.
Провів не повні два дні, а по годині в четвер під кінець роботи та в п’ятницю зрання. Давно тут не бував, а ще коли в міськраді зазначили про нерядовий факт, мовляв, до басейну з термальною водою ось уже кілька днів утворюється довжелезна людська черга, я з неабияким бажанням здійснив сюди свій “візит”. Усе хотів побачити на власні очі. Тим паче, що кілька днів тому якийсь “дядько з живої черги” зателефонував на гарячу Урядову лінію та поскаржився, що, аби покупатися в басейні, треба постояти годину-другу. Звідти чиновники попросили відреагувати міськраду, і мені приємно, що це питання на “олівець” особисто взяв мер Золтан Бабяк. Крім цього, про чергу до басейну говорилося на останній міській сесії, навіть пересічні громадяни мене зупиняли та про це навперебій розповідали…
Отже, в четвер після обіду я зробив перші відвідини спортбази, шукав начальство в особі генерального директора Максима Пуздимира чи його заступницю пані Еріку Шинкевич. Але “рецепшієнтка” Людмила Майкут повідомила, що “шеф” хворіє, а згадана в.о. пішла кудись у справах. Я не міг повернутися назад, аби не виконати просьбу шанованого мною міського голови — такий маю принцип…
Зметикував, отже, миттєво, тож у записнику знайшов телефонний номер мобілки директора цієї установи та домовився зустрітися на п’ятничний ранок. Останній, не зважаючи на наші стосунки. після останньої публікації, виявився пунктуальний. Зустрівшись перед входом у фойє басейну, пан Пуздимир підкреслив: про мету візиту журналіста здогадується. За столиком, що поруч з живою чергою, в якій переважно стояли особи пенсійного віку, ми розмовляли хвилин тридцять-тридцять п’ять (фотографуватися через недужість категорично відказався). Я запитав, що треба зробити, аби позбутися щоденних черг, про які знають у Києві? Може, ще одну касу облаштувати, бо тоді б справи йшли хутчіше. Почув: навіть дві додаткові каси ситуацію не вирішать. Адже буквально кілька днів тому у басейні поміняли свіжу воду (утретє цьогоріч), про що інформація була в Інтернеті. Нарід, знаючи про помічну дію термальної “живильної води” берегівського басейну, з усіх усюд країни умить приїхав/прибув, аби у ній оздоровити своє тіло, намочити кості, здобути силу духу тощо. Свідчення цьому — довкола “оздоровниці” сила-силенна автомашин з держномерами різних регіонів.
З одного боку, це добре, адже на туристах заробляють ті, хто здає подобово житло, власники кафе, барів, ресторанів, а ще ж потенційні купальники гроші “залишають” у крамницях, на ринках тощо. Погано те, що несподівано з’явилися черги. Є, звичайно, рецепти вирішення цього неординарного питання. Потрібно будувати ще один басейн, де будуть інші умови та нові й сучасні душові, роздягальні, шкафчики тощо. Але тут є свої нюанси. Я наразі про них не писатиму. Однак шкафчиків невдовзі побільшає, їх (понад 100 штук) завершує виготовляти одна фірма в м. Дніпро. Ще одна проблема: у басейн, де найдорожчий квиток на цілий день вартує 400 грн., більше людей, ніж регламентовано відповідними нормами й циркулярами, запускати заборонено. Тут цьому правилу приділяють особливу увагу, адже безпека людей у воді — понад усе. Нехай плавання для кожного буде на користь й щасливим. Далі: немаловажний аспект — басейн спортбази “Закарпаття” трохи дешевший, ніж у приватному “Жайворонку”. Що це значить для кишені пересічного пенсіонера-українця — розшифровувати не стану…
Словом, чергу в басейн спровокувала низка як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників. Найголовніший — це позитивний розголос на всю Україну про оздоровчі принади термальної води. Дешевше в ній плавання. Ось тому на мою адресу прозвучала репліка двох бабусь про те, що виклав у заголовку цього фоторепортажу. У ньому, фактично, відповідь на дзвінок в Урядову “гарячу лінію”. Хоча “черговий” ажіотаж найближчим часом неодмінно спаде — у цьому переконані як автор статті, так і відповідальні особи спортбазівської адміністрації, окремі міські депутати.