Ужгородський бізнесмен та екс-топ-чиновник, а нині керівник підрозділу БПЛА ЗСУ “Птахи Мадяра” Роберт Бровді поділився враженнями та спостереженнями під час відпустки про рідний Ужгород та Київ.
Свої враження й думки Мадяр оприлюднив на сторінці у мережі Фейсбук.
“Відпустка все. Но тепер! Є бейша тяга гамселити. Компенсувалися силами, вдячні усім дотичним. Морька торкалися, студене. Як сказала моя Крила, шар та колір підвальної плісняви від специфіки служби трохи зійшли з обличчя.Декілька випадкових спостережень, та й до праці (для зрадолюбів- типу, то «висер вояки», не зволожуйтеся, йдіть далі).
•День у рідному Ужгороді. Зелено, досить прибрано, нові автобуси.. Зранку могилка Батька, свічки загиблим побратимам на Кальварії, з червня 2023 картина сумна. Враження по місту: війна? Ні, не чули. Будівельний шанхай: даєш по пʼять-сім додаткових поверхів «Аренда» на місці кожної з видурених халуп, садиб, сквериків та існуючих девʼятиповерхівок. Нові школи? Садочки? Інфраструктура?- не мели дурниць, діти під онлайн призвичаєні, а автівок багато не буває.
Баблотрус: все будоване продається «з фундаменту»; цінник- Київ курить; місцеві жаліються на масово заїжджих нахабних переселенців, звісно, тісно від гонору. Будівельників не видно, працюють привиди; що кривити, від ТЦК навіть дальні родичі майстерно ховаються, монтенбайками та перебіжками, нехтуючи пропозицією компетентних мобілізації та служби.
Місто за два роки невпізнаване. Ну і звісно, короночка: запхати ближньому своєму по-гланди за першої нагоди. Тепер вже ЗБІРНА солянка батальйону «Ужгород» дає фори аналогічному підрозділу у Монако. Кубиками майбахи тиснуть.
Місто вонить грошима, завезеними
Цінник відпетляти від захисту, кажуть, діє цілим прейскурантом: на хапочек (випадково перестряли), місячний, річний, інвалідний, опікунський, тощо; за чесну бронь мовчу- то справді необхідне. За насмоктану для спокійного життя- пнх.
Відпетляти в одну сторону: картузовий, гірно-лісний, річковий, псевдо-волонтерий, мабуть і тунельний, як у старі добрі. Десяточка плюс, тай гайда. Відраза. Слава яйцям, весь наступний рік не приїду. Місто стало чужим. Вибачте, притомні ужгородці, далеко не всі ви такі, знаю. «Еліта» ваша така, а ще- байдужість та сцикунство.
На фронт через Київ.
Перша ночі. Поцілувати двері спустілого помешкання, кімарнути і зранку- до своїх. Тільки «за» безпекових заходів. Але, шановна місцева чи відповідна владо : з перепустками для військових, що надають при спробі проїзду військовий квиток, то прогон. Обґрунтую.
Пану ст.лейтенанту з блокпосту на вʼїзді до Києву,що грудьми ліг, але не пустив заїхати,- за відчайдушну і самовіддану оборону ввіреного шлагбауму, запропонував доєднатися до підрозділу найближчими тижнями; готую відповідне клопотання до Командування відповідного роду військ. А раптом…з 75-ти вакансій офіцерів в/ч воює аж 5 чол, включаючи мене, тож справді потрібні старанні та гіпернаполегливі. Не розвернулися принципово. Проїхали саме там, за відповідним нічним наказом. Перепустку отримувати не вважаю за доцільне, дві-три вилазки на рік доцільності не виправдовують. Але, про ті обані перепустки: за час спілкування через блокпост проіхало декілька десятків різнопланових т/з, ну дуже далеких від службових пʼятничної ночі. З особами, смачно завершившими вечірні трапези у передмісті. Тисячі виданих тих кольорових фантиків, як нічних, так і для проізду через міст південний- то є бутафорія безпекових заходів і, високоймовірно, файна годівниця для збору шалених сум грошей рішаловами. Безкінечна рухома черга власників перепусток на мості Південному протягом ранку тому спостереженню пряме підтвердження. Щось міняйте. Зайвий привід для суперечок. Військові з БР на руках, виданою на ранок, при мені розвернулися і попрямували шукати мільйон шпаринок для проникнення у місто.Респект поліціянтам: пʼять нічних коректних перевірок документів маршрутом від блокпосту до помешкання. Місто спить спокійно.
Ще про вітряк у Карпатах, вздовж траси, на самій верхівці, на межі Львівської та Закарпатської. Я охуів, вибачте. Влучне визначення вкрай лайливе, тому не писатиму. Символ продовження руйнівної інтервенції комерсів, перетворюючих національні скарби у папірці для подальшої купівлі наступної віли у Іспанії…Бабло перемогло вже давно. Факт, сука.Тай таке. Побачимося у хроніках з Кринків.Тихої та спокійної, МАДЯР”, – пише Бровді.