Закарпаття завжди знало, що до нас приїжджають різні люди. Одні знаходять тут спокій, натхнення, друзів. Інші — бачать можливість жити в атмосфері гостинності й взаємоповаги. Але інколи трапляються ті, хто замість вдячності за гостинний край відплачує образами.Так сталося з Ольгою Токій, яка представляється «психологом із 17-річним стажем».
У своїх дописах та коментарях киянка Ольга Токій дозволяє собі вражаючі формулювання на адресу жителів Ужгорода.
«Місцеве закарпатське бидло зі своїми церквами, хвилинами мовчання, поганими дорогами, застряле нібито в 90-х, заважає жити в цій нашій ужгородській клоаці», — пише вона.
І це лише початок. Далі йдуть сентенції про «орущих п’яних мужиків під вікнами», «насильство над вухами хвилиною мовчання», а кульмінацією стає фраза: «Ужгород отстойная клоака, застывшая во временах быдло-90х».
Іронія долі в тому, що образи сиплються на адресу саме того міста, яке прийняло «понаєхавшу» гостю.
Відкриваєш сторінку Ольги Токій — і очі розбігаються: «консультант з питань освіти», «психолог фінансового успіху і самореалізації», «майстер-артефактор чарівних скарбів», «біоенерготерапевт», «цілитель», «психолог-психотерапевт»… Складається враження, що вона зібрала всі можливі титули зі словників езотерики та психології.
Але за пишними назвами проступає агресія й зневага до людей, які щодня живуть у нашому місті, працюють, допомагають армії, виховують дітей.
Закарпатці звикли бути гостинними. Тут завжди вітали нових мешканців, ділилися простором, допомагали адаптуватися. Але у відповідь на цю гостинність чути: «не хочу, щоб мої вуха “насилували” хвилиною мовчання». Тобто навіть хвилина пам’яті за загиблими воїнами виявилася для столичної «психологині» неприйнятною.
Звісно, Ужгород не ідеальний. Є проблеми з дорогами, з нічними шумами, з комунальними сервісами. Але називати ціле місто «клоакою», а його людей «бидлом» — це вже не критика, а відверта образа.
Парадоксально, що людина, яка вчить інших «виходити на новий рівень життя, грошей і себе», сама застрягла на рівні образ і стереотипів. І, мабуть, потребує психолога значно більше, ніж може запропонувати комусь іншому.
P.S Після того, як ужгородці обуривлися у мережі висловами цієї психологині, вона видала згаданий допис, але скрини “, як то кажуть, не горять”. Місцеві також згадують у дописах правоохоронні органи з проханням дати оцінку ситуації.