У закарпатському сегменті соцмереж знову і знову спалахує обурення: «Як так? У нас відключають світло! Ми ж не прифронт!» Хтось звинувачує вітряки, хтось проклинає владу, хтось переконаний, що «захід спеціально карають», а дехто взагалі знаходить змову «постачальників, які продають струм в ЄС проти західних областей», «бізнесом на імпортному струмі» або взагалі «помстою за те, що ми були зі світлом»…
Серйозно?Двадцять шість людей загинули вчора в Тернополі від російської ракети, там вимкнули не світло, а життя… але у нас у когось найбільша трагедія — це те, що чайник не закипів у зручний час?
Якщо це межа страждань авторів цих дурниць — проблема не в енергетиці, а в масштабі мислення.
Адже Закарпаття — не острів і не «заповідник для обраних». Ми живемо у країні, яка воює, і наша енергосистема — єдина, а не «регіональна приватна мережа для людей, у яких гарний краєвид з тераси». Закарпаття не існує в енергетичному вакуумі. Те, що станції та підстанції б’ють ракети у Львівській, Хмельницькій, Тернопільській, Волинській, Київській областях, — впливає і на Закарпаття.
Обстріл високовольтних ліній та ключових підстанцій змінює баланс у всій системі, а не «десь там».Ви хочете, щоб світло не вимикали ніколи?
Для цього треба, щоб:
— росія перестала бити по підстанціях і ГЕС;
— не було знищених ліній електропередач на заході та центрі;
— в країні стояли десятки резервних блоків, які ніхто не збудував за 30 років;
— ми не втрачали генерацію на 20–30% у пікові дні після масованих ударів.
Але ж значно простіше зробити висновок: «Це все змова і вітряки винні».
Ще один важливий момент. Закарпаття не виробляє стільки електроенергії, скільки споживає. Крапка.Так, ми маємо ГЕС, трохи сонця, трохи вітру. Це добре. Але сумарно цього недостатньо, щоб закрити всі потреби регіону, особливо в пікові вечірні години. Ми залежимо від загальнонаціонального балансування. Якщо вибивають підстанції в центрі чи на заході — це б’є по нам. Якщо система падає — ми теж падаємо.Той, хто цього не розуміє, або не в темі, або не хоче розуміти, бо тоді зникає можливість кричати «нас зливають!».
Цю хвилю обурення абсолютно точно описала журналістка “Укрінформу” Тетяна Когутич: «Моя закарпатська стрічка Фб сьогодні вибухнула “протестами” через відлючення світла. В аргументи тягнуть і вітряки, і те, що через нас йде купована з ЄС електрика, і ті самі “@бучі захисні” які не будували учасники міндічгейту – та що хочеш. Винні всі кругом, але якось так ніхто не згадує, що у тому, що конкретно у вас немає світла сьогодні вдома – винні насправді руцькі. Людоньки, такі графіки, як у нас вчора і сьогодні, по всій країні вже понад місяць. У нас вони драконівські через вчорашній обстріл по сусідніх областях. Це ж об’єктивно і логічно. Полагодять, сподіваємось, буде краще. То ж бережіть нерви і “зозульки”. Зима тільки почалась… Шануймося!»
Хто після цього все ще шукає змови, той насправді шукає не правду, а адреналін «бути жертвою»…
У країні, де мільйони людей живуть під постійними обстрілами, де енергетики працюють під повітряними тривогами, де системи ремонтують під носом у ворожих дронів, уявляти себе центром змови через 6 годин без світла — це або неосвіченість, або нарцисизм, або небажання включити розум.
Особливо коли паралельно чуєш коментарі: «На півдні казали, мовляв, ми прифронтові, тому нас відключають, а на заході ні…” І то явно ФСБшні вкиди, які люди розносять…
Є й інша реальність. Коли, наприклад, Полтавська область має 3,5 години світла на день кілька тижнів поспіль — і люди витримують. Миколаїв, Харків, Херсон живуть під постійними ударами і втрачають мережі щодня. Десятки населених пунктів сидять без електроенергії не годинами, а тижнями — не через «змову», а через вирвані з землею лінії електропередач і спалені підстанції.
На цьому фоні закарпатські «експерти по конспірології» виглядають щонайменше… дивно. І такий срач, це не просто емоції — це спроби посварити регіони між собою, зіграти на заздрощах, протиставити “прифронт” і “тил”. Це прямий інструмент ворога.
Тому якщо у нас в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, у будь-якій громаді Закарпаття имкнули світло — це не тому, що «хтось там наживається» чи «закарпатців карають», а тому, що по нас б’є країна-терорист, яка хоче, щоб у нас ніколи не було світла. Розуміймо це і шануймося…