Масштабний ремонт вулиці Карпатської України в Ужгороді, який стартував восени 2025 року, наприкінці року викликав хвилю обурення серед містян. Жителі Крпатської України та прилеглих вулиць публічно заявляли, що замість обіцяного оновлення до 2026 року однієї з головних транспортних артерій міста, вони отримали розриті тротуари, болото та небезпечні зупинки громадського транспорту.
Окреме обурення викликав стан пішохідної інфраструктури та зупинок у районі «Електродвигуна». Мешканці публікують відео, на яких було видно, що дістатися до зупинок без ризику впасти або забруднитися практично неможливо. Фактично відремонтованою залишалася лише ділянка від повороту на Краснодонців до мехзаводу, тоді як інші частини вулиці перебували у напіврозібраному стані.
Не менш гостро ситуацію сприймали ужгородці, які живуть на ділянці від вулиці Карпатської України до будинку №65 на вулиці Лобачевського. За словами мешканців, цей відрізок дороги не ремонтувався з часів незалежності України.
Коли ж у 2025 році поруч почалися масштабні роботи, люди сподівалися, що й про цю частину не забудуть. Проте наприкінці грудня техніка з об’єкта була вивезена, робітників на місці не було, а замість завершених тротуарів залишилися ями й розкисла земля.Офіційно ремонт вулиці Карпатської України розпочався у вересні 2025 року. Загальна вартість проєкту перевищувала 83 мільйони гривень, а фінансування було розраховане на 2025–2026 роки. Початкова ж сума склала майже 84,5 мільйонів.
Підрядником робіт виступала компанія “Будінвестальянс” із села Часлівці, що під Ужгородом, яка виграла тендер. Проєкт передбачав повну заміну асфальтового покриття, облаштування тротуарів фем-плиткою, встановлення нових зупинок та поетапне виконання робіт із частковими обмеженнями руху транспорту.
Згідно з документами, завершення всіх робіт планувалося до 31 грудня 2025 року, при цьому загальна протяжність вулиці, що підлягала ремонту, становила близько 5 кілометрів. Таким чином, середня вартість ремонту одного кілометра дороги перевищувала 17 мільйонів гривень, що викликало додаткові запитання у містян щодо доцільності та ефективності витрат.
Ситуація виглядала ще контрастніше на тлі бюджетних рішень міста. На початку року Ужгородська міська рада виділила на потреби Збройних сил України майже утричі меншу суму, ніж загальна вартість ремонту однієї міської вулиці. Це порівняння активно обговорювалося в коментарях і соцмережах та підсилювало суспільне невдоволення.
Недовіру до якості робіт ужгородці пояснювали і попереднім досвідом. Вулицю Гагаріна ремонтували не так давно, однак уже невдовзі після завершення робіт на узбіччях з’явилися численні ями. Тому наприкінці 2025 року мешканці відкрито говорили про ризик повторення цього сценарію і на Карпатській Україні.
Станом на 30 грудня 2025 року ремонт однієї з ключових вулиць міста став для багатьох ужгородців символом не оновлення, а системної проблеми з контролем якості та пріоритетами міського господарства. Люди очікували відповідей на прості запитання: чому окремі ділянки залишилися без завершених робіт, хто відповідає за безпеку пішоходів і чи відповідали витрачені десятки мільйонів гривень реальному результату на вулицях міста.