У потязі №037Л сполученням Одеса–Ужгород пасажирка зафіксувала мовний інцидент за участі працівниці державної залізниці. Про це у своєму відео повідомила блогерка та мовна активістка Юлія Чубарєва.
Інцидент стався під час поїздки зі Львова до Мукачевого. Перед прибуттям на станцію Мукачево провідниця розбудила пасажирку та російською мовою повідомила про наступну зупинку словами «Слєдующая Мукачево».
На зауваження, чому обслуговування здійснюється не державною мовою, працівниця залізниці не перейшла на українську і російською відповіла фразою «Мы стараемся».
Як нам вдалося з’ясувати, ситуація мала місце ще до Нового року, що дозволяє ідентифікувати рейс, зміну персоналу та осіб, відповідальних за обслуговування пасажирів.
Що з цього приводу каже закон: у сфері послуг — виключно українська
У юридичному відділі “Громади Закарпаття” повідомляють, що використання української мови у сфері обслуговування закріплене статтею 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Згідно з цією нормою, мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Працівники підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, зобов’язані надавати послуги українською мовою. Перехід на іншу мову можливий лише на прохання клієнта, а не з ініціативи працівника.
У випадку з потягом №037Л такої ініціативи з боку пасажирки не було. Навпаки, пасажирка прямо звернула увагу на необхідність використання української мови, але провідниця проігнорувала вимогу закону.
Посилання на статтю 10 Конституції України, яка гарантує вільний розвиток інших мов, не скасовує цієї норми. Конституція визначає статус мов загалом, а конкретний порядок застосування у сфері послуг чітко регламентований спеціальним законом.
Реакція суспільства і питання до перевізника
Відео Юлії Чубарєвої викликало масову реакцію у соцмережах. У коментарях люди наголошують, що державна компанія не має права ігнорувати мовне законодавство, особливо під час повномасштабної війни.
Як бачимо, у коментарях користувачі неодноразово тегають “Укрзалізницю” з прямою вимогою звернути увагу на поведінку своєї працівниці. Державна компанія не може дозволяти собі нейтральність у мовному питанні.
Під час війни мова перестала бути просто інструментом спілкування. Вона стала маркером приналежності, поваги й відповідальності.
Деякі прямо пишуть, що апологети «руского міра» та відверті або приховані ненависники українського не мають морального права працювати в державних структурах і отримувати зарплату з податків громадян країни, яка щодня захищається від російської агресії.
Люди пишуть і про те, що за чотири роки війни вже можна було вивчити українську. Нагадують, що в Україні обслуговування має відбуватися українською.
Є й ті, хто намагається применшити проблему, апелюючи до історії або особистого досвіду, мовляв, раніше говорили і так, і нічого.
Але у відповідь інші коментатори слушно зауважують, що раніше не було повномасштабної війни, щоденних похоронів і ракет по українських містах.
Окремі користувачі закликають не обмежуватися емоціями, а телефонувати на гарячу лінію, фіксувати номер потяга та прізвище провідника і вимагати реакції.
Користувачі прямо звертаються до Укрзалізниця з вимогою надати оцінку діям працівниці та пояснити, чому у державному потязі досі звучить російська мова як мова обслуговування.
Те, що прочитали між рядками
Фраза «ми стараємся», сказана російською у відповідь на пряме зауваження про державну мову, для багатьох прозвучала не як вибачення і не як намір змінитися.
Між рядками українці прочитали значно більше. Небажання говорити українською. Небажання визнавати обов’язок. Бажання зберегти робоче місце без реальних змін.
Саме тому ця історія вийшла далеко за межі одного рейсу.